Фрустрація [лат. frustratio — обман, марне чекання, розлад, руйнування (планів, задумів), від frustror — обманюю, роблю марним, розстроюю], психологічний стан гнітючої напруги, тривожності, відчуття безвихідності і відчаю; виникає в ситуації, яка сприймається особою як невідворотна загроза досягненню значимої для неї мети, реалізації тій або іншій її потреби. Сила Ф. залежить як від міри значущості дії, що блокується, так і від близькості його до наміченої мети. Реакцією на стан Ф. можуть бути наступні основні типи “заміщаючих” дій: “відхід” від реальної ситуації в область фантазій, марень, мріянь, тобто перехід до дії на своєрідному “магічному” світі; виникнення внутрішньої тенденції до агресивності, яка або затримується, проступаючи у вигляді дратівливості, або відкрито проривається у вигляді гніву; загальний “регрес” поведінки, тобто перехід до більш легким і примітивним способам дії, часта зміна занять і ін.
Як наслідок Ф. незрідка спостерігається залишкова невпевненість в собі, а також фіксація Ф, що застосовувалися в ситуації. способів дії. Часто Ф. буває одним з джерел неврозів. Особливе значення (перш за все, з точки зору прикладних завдань) набуває в сучасній психології проблема “витривалості” (стійкості) людини відносно Ф.
Літ.: Експериментальна психологія, ред.-сост. П. Фресс і Ж. Піаже, [пер. з франц.(французький)], ст 5, М., 1975; Rosenzweig S., An outline of frustration theory, в кн.: Personality and the behavior disorders, v. 1, N. Y., 1946: Frustration and aggression, New Haven — L., 1949; Lawson R., Frustration, N. Y., 1965.
