Фролов Валеріан Олександрович [26.5 (7.6) .1895, Петербург, — 6.1.1961, Ленінград], радянський воєначальник, генерал-полковник (1943). Член КПРС з 1919. Народився в сім'ї прикажчика, був робочим. У 1915 покликаний в армію, учасник 1-ої світової війни 1914—18, старший унтер-офіцер. У квітні 1918 добровільно вступив в Червону Армію, брав участь в Громадянській війні 1918—1920 в боях під Псковом, Петроградом і Гродно, командуючи взводом, ротою і батальйоном. Закінчив курси Вищої тактичної стрілецької школи (1924), Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1932) і Вищі академічні курси при Вищій військовій академії ним. К. Е. Ворошилова (1949). Під час радянсько-фінляндської війни 1939—40 командував 14-ою армією в Заполярье. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 командувач 14-ою армією (червень — серпень 1941), військами Карельського фронту (вересень 1941 — лютий 1944) і заступник командувача військами цього фронту (лютий — листопад 1944). У 1944—56 командувач військами Біломорського (у 1949—51 названого Архангельським) військового округу. З 1956 в запасі. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4-го скликань. Нагороджений 3 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Кутузова 1-ої міри, Богдана Хмельницького 1-ій мірі, Червоної Зірки і медалями.
