Фотоелектронна спектроскопія, метод вивчення будови речовини, заснований на вимірі енергетичних спектрів електронів, що вилітають при фотоелектронній емісії. Згідно із законом Ейнштейна, сума енергії зв'язку електрона (роботи виходу ) , що вилітає, і його кінетична енергії дорівнює енергії падаючого фотона h n ( h – Планка постійна, n – частота падаючого випромінювання). По спектру електронів можна визначити енергії зв'язку електронів і їх рівні енергії в досліджуваній речовині.
У Ф. с. застосовуються монохроматичне рентгенівське або ультрафіолетове випромінювання з енергією фотонів від десятків тисяч до десятків ев (що відповідає довжинам хвиль випромінювання від десятих доль до сотень ). Спектр фотоелектронів досліджують при допомозі електронних спектрометрів високого дозволу (досягнутий дозвіл до десятих доль ев в рентгенівської області і до сотих доль ев в ультрафіолетової області).
Метод Ф. с. застосовний до речовини в газоподібному, рідкому і твердому станах і дозволяє досліджувати як зовнішні, так і внутрішні електронні оболонки атомів і молекул, рівні енергії електронів в твердому телі (зокрема, розподіл електронів в зоні провідність). Для молекул енергії зв'язку електронів у внутрішніх оболонках створюючих їх атомів залежать від типа хімічного зв'язку (хімічні зрушення), тому Ф. с. успішно застосовується в аналітичній хімії для визначення складу речовини і у фізичній хімії для дослідження хімічного зв'язку. У хімії метод Ф. с. відомий під назву ЕСХА – електронна спектроскопія для хімічного аналізу (ESCA – electronic spectroscopy for chemical analysis).
Літ.: Вілесов Ф. І., Курбатов Би. Л., Теренін А. Н., «Докл. АН(Академія наук) СРСР», 1961, т. 138, с. 1329–32; Електронна спектроскопія, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1971.
