Форми бухгалтерського обліку, поєднання облікових регістрів і способів записів в них господарських операцій. Ф. би. в. розрізняються на вигляд, кількості і побудові бухгалтерських регістрів (книги, картки, окремі листи); по взаємозв'язку хронологічної і систематичної реєстрації; по поєднанню синтетичного і аналітичного обліку; по техніці записів (ручна механізована, автоматизована). Вдосконалення Ф. би. в. відбувалося у міру зростання виробництва, розвитку продуктивних сил, розширення товарного обміну. Одна з перших Ф. би. в. – італійська система подвійного запису (15 ст). Вона передбачала ведення трьох книг: пам'ятною, хронологічною і головною. Записи вироблялися по дебету і кредиту рахунків; у міру потреби складався звітний баланс. Розвиток виробництва і торгівлі, збільшення числа господарських операцій привели до необхідності розподілу праці облікових працівників, обгрунтування бухгалтерських записів первинними документами. У 17 ст розділився облік касових і меморіальних операцій, в 18 ст була створена багатожурнальна Ф. би. в., у 19 ст з'явилися картки, що створили умови для впровадження механізації в обліковий процес. До 20 ст налічувалося до 15 Ф. би. в.
Для соціалістичного господарства характерна єдність Ф. би. в., що базуються на загальнонародній власності і планомірній організації економіки. Ф. би. в. встановлюються централізований в масштабі держави у взаємозв'язку із статистичним і оперативним обліком. Основні Ф. би. в. у СРСР: меморіально-ордерна форма рахівництва і журнально-ордерна форма рахівництва . Характерним для меморіально-ордерної Ф. би. в. є складання меморіальних ордерів, з яких виробляються записи в реєстраційному журналі, в головній книзі по синтетичних рахунках і паралельно в регістрах аналітичного обліку. Недоліки цієї Ф. би. у.: роз'єднаність аналітичного і синтетичного обліку, багатократність записів, трудомісткість і тривалість облікового процесу. Журнально-ордерна Ф. би. в. введена до СРСР з 1960 як єдина форма рахівництва в більшості галузей народного господарства. Основні регістри при цій Ф. би. в. – журнали-ордери, що відкриваються для кожного (декілька) рахунку. Аналітичний і синтетичний облік, як правило, об'єднуються в єдиному журналі. Ведення карток і відомостей зберігається лише по найбільш складних рахунках. Для угрупування аналітичних показників застосовуються допоміжні відомості. У головній книзі відбиваються звороти по журналам-ордерам за місяць.
Механізація і автоматизація обліку вносять корінні зміни до Ф. би. в. Найбільш поширена таблічно-перфокарточная Ф. би. в. Вихідна інформація (первинні документи і нормативні дані) переноситься на перфокарти, на основі яких обчислювально-перфораційні машини розробляють табуляграми по аналітичних і синтетичних рахунках, а також підсумкові і сальдові перфокарти. Створюється можливість відмовитися від ведення проміжних регістрів, розширити інформацію, пов'язати її з планеруванням і аналізом, прискорити обліковий процес і скоротити ручну працю. Подальше вдосконалення Ф. би. в. пов'язано з впровадженням ЕОМ(електронна обчислювальна машина) в бухгалтерський облік і перетворенням його в підсистему автоматизованої системи управління.
Літ.: Макаров Ст Р., Теорія бухгалтерського обліку, М., 1966.
