Фолієвая кислота (від латів.(латинський) folium – аркуш), вітамін B з , птероїлглутаміновая кислота, вітамін з групи В; молекула складається з птерідінового ядра, залишків параамінобензойной і глутамінових кислот (див. формулу в ст. Вітаміни ) . Блідо-жовті гігроскопічні кристали, що розкладаються при 250 °С, малорозчинні у воді (0,001%). Ф. до. широко поширена у природі і присутній у всіх тваринах, рослинних і мікробних клітках. Більшість мікроорганізмів, нижчі і вищі рослини синтезують Ф. до. У тканинах людини, ссавців тварин і птиць вона не утворюється і повинна поступати з їжею; може синтезуватися мікрофлорою кишечника. Ф. до. стимулює кровотворні функції організму. У тваринах і рослинних тканинах Ф. до. у відновленій формі (у вигляді тетрагидрофолієвой кислоти і її похідних) бере участь в синтезі пурінових і пірімідінових підстав, деяких амінокислот (серину, метіоніну, гістидину), холіну і ін. Добова потреба у Ф. до. для дорослої людини 0,2–0,4 міліграма. Основне джерело Ф. до. – листові овочі, печінка, дріжджі. Багата нею суниця. Ф. до. – ефективний засіб лікування деяких форм анемії і ін. захворювань. Отримують Ф. до. при конденсації 2,4,5-тріаміно-6-оксипірімідіна 1,1,3-тріхлорацетона і n -амино-бензоїл-а-глутамінової кислоти. Для лікування деяких видів злоякісних пухлин застосовують близькі по будові до Ф. до. з'єднання (наприклад, аміноптерин, Метотрексат), що є антіметаболітамі Ф. до. і що надають переважну дію на зростання і розвиток кліток.
Літ.: Андрєєва Н. А., Вітаміни групи фолієвой кислоти, М., 1963; Березовський Ст М., Хімія вітамінів, 2 видавництва, М., 1973: Вітаміни під ред. М. І. Смирнова, М., 1974; Вlakley R. L., The biochemistry of folic acid and related pteridines, Amst. – L., 1969.
