Флокуляция
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Флокуляция

Флокуляция (від латів.(латинський) flocculi – клапті, пластівці), вигляд коагуляції, при якій дрібні частки, що знаходяться в зваженому поляганні в рідкому або газовому середовищі, утворюють рихлі пластівчасті скупчення, т.з. флокули. Ф. у рідких дисперсних системах (золах, суспензіях, емульсіях, латексах) відбувається під впливом речовин, що спеціально додаються, – флокулянтов, а також при теплових, механічних, електричних і пр. діях. Ефективні флокулянти – розчинні полімери, особливо поліелектроліти .

  Дію полімерних флокулянтов зазвичай пояснюють адсорбцією ниткоподібних макромолекул одночасно на різних частках. Агрегати, що виникають при цьому утворюють пластівці, які можуть бути легко видалені відстоюванням або фільтруванням. Флокулянти (полікремнієвая кислота, поліакриламід і ін.) широко використовуються при підготовці води для технічних і побутових потреб, збагаченні корисних копалини, в паперовому виробництві, в сільському господарстві (для поліпшення структури грунтів), в процесах виділення коштовних продуктів з виробничих відходів, знешкодження промислових стічних вод . При водоочистці полімерні флокулянти застосовують зазвичай в концентрації 0,1–5 міліграма/л. Ф. під дією органічних речовин в природних водоймищах – важливий чинник їх самоочищення.

  Літ.: Кульський Л. А., Теоретичні основи і технологія кондиціонування води, 2 видавництва, До., 1971, с. 138; Воюцкий С. С., Курс колоїдної хімії, 2 видавництва, М., 1975; Вейцер Ю. І., Мінц Д. М., Високомолекулярні флокулянти в процесах очищення води, М., 1975.

  Л. А. Шиц.