Флажолет (франц. flageolet, зменшувальне від старофранц. flageol – флейта), 1) духовий інструмент, рід подовжньою флейти з циліндровим каналом і зазвичай з 6-у ігровими отворами. Поширений Ф. з дзьобоподібною голівкою, з пристроєм свистка, сконструйований Жювіньі (Париж, близько 1581). Ф. з клапанами (у 18 – почала 19 вв.(століття)) застосовувався в симфонічних і оперних оркестрах (у операх До. Ст Глюка, Ст А. Моцарта). Нині використовується як сольний і ансамблевий інструмент. Ф. – попередник флейта-пікколо. 2) Звук свистячого тембру, що отримується на струнних інструментах при легкому дотику пальця до струни в місцях її т.з. парціального ділення 1 / 2 , 1 / 3 , 1 / 4 і т.д. її довжини). Нагадує звучання духового інструменту Ф. (звідси назва). Застосовується головним чином на смичкових інструментах.
Літ.: Таргонський Я. Б., Флажолети смичкових інструментів, М., 1936.
