Фефер Іцик (Ісаак Соломонович) [10(23) .9.1900 – 1952], єврейський радянський поет. Народився в м. Шпола, нині Черкаської області член КПРС з 1919. У тому ж році добровільно пішов в Червону Армію. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941–45. Друкувався з 1919. У збірках ліричних віршів «Тріски» (1922), «Про себе і про таких, як я» (1924), в поемах «Іосл Шиндер», «Хлопці» (обидві – 1925), «Смерть Іллі» (1928) головна тема – громадянська війна. Теми будівництва соціалізму втілені в поемах «Камінь до каменя» (1925), «Пласти» (1932), «Великі кордони» (1939). Автор п'єс «Сажотрус» (1926), «Сонце не заходить» (1947).
Соч.: Лідер, баладес, поемес. [Предісл. Р. Ременика], М., 1967; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Вірші і поеми, М., 1958; Вірші, М., 1969.
Літ.: Добрушин І., Фефер дер діхтер, в кн.: Ін ібербой, М., 1932; Ременик Р., Дер діхтер фун зіг «Советіш геймланд», 1975 № 9.
