Феррарі (Ferrari) Джузеппе (7.3.1811, Мілан, – 2.7.1876, Рим), італійський революційний демократ, публіцист. У 1838–1859 (з перервами) жив у Франції. У 1845–48 на сторінках французьких журналів виступав з різкою критикою неогвельфізма італійських лібералів, що закликали до союзу національно-визвольного руху з католицькою церквою і до створення федерації італ.(італійський) держав на чолі з римським папою. Ф. вважав, що порятунок Італії в революції. Проте він передбачав, що об'єднання Італії може бути досягнуте лише у вельми далекому майбутньому, і тому закликав до локальних революцій усередині кожної італійської держави, до проголошення в цих державах республік і створення потім федерації італійських держав. У полеміці, що розвернулася між італійськими демократами після поразки Революції 1848–49, Ф. висунув свою концепцію італійської національної революції. Він вважав, що революція має бути не лише політичною, але і соціальною, здатною провести прогресивний аграрний закон і звільнити італійський народ від будь-якої форми пригноблення. Ф. закликав до революції в ім'я соціалізму, який розумів, проте, у дусі соціальних утопій кінця 18 – 1-ої половини 19 вв.(століття) У 1851 Ф. намагався створити партію лівих демократів, радикальнішу, ніж Італійський національний комітет Дж. Мадзіні.
