Ферганська улоговина, Ферганська долина, Фергана, міжгірська улоговина між системою хребтів Тянь-шаня (на С.) і Гиссаро-яськраво-червона (на Ю.) в Середній Азії (у Узб. РСР, частково в Киргизькій РСР і Таджицькій РСР). Має форму трикутника, широку підставу якого складають сівба.(північний) схили Туркестану і Алайського хр.(хребет); із З.-З.(північний захід) обрамувала Курамінським і Чаткальським хребтом, із З.-В.(північний схід) – Ферганським хребтом. На З. вузьким проходом з'єднується з рівниною Голодного степу. Довжина близько 300 км., ширина до 170 км., площа 22 000 км. 2 . Тектонічний прогин Ф. до. заповнений рихлими відкладеннями, продуктами руйнування гір, що обрамували.(міський) Плоске акумулятивне дно Ф. до. з поверхні складено четвертинними алювіальними і пролювіально-алювіальнімі осіданнями. Воно підвищується із З. на Ст від 320 м-коду до 500–1000 м. На плоских терасні поверхні накладені конуси винесення (рр. Сохнув, Ісфара і ін.), по яким віялом розходяться в сторони річкові протоки. Юго-вост. частина Ф. до. відокремлена від основної її площі смугою адирних возвишенностей з неогенових і четвертинних лесово-галечних відкладень, а на З.-З.(північний захід) уздовж Сирдарьї протягуються нізкогорниє гряди з неогенових для палеогену пестроцветов – Окбель (854 м-код ) , Мехаутаук (1009 м-код ) . За смугою адиров слідують вищі передгір'я, складені вапняками і сланцями мезокайнозоя і палеозою. Ф. до. – район великої сейсмічності. По околицях днища Ф. до. і в передгір'ях, що облямовують його, і горах є родовища нафти, вугілля, залізних, мідних, поліметаллічеських руд, ртуті, сурми, сірки, кам'яної солі і ін.
Клімат Ф. до. континентальний, сухий, з дуже теплим літом (середня температура липня 24–27 °С; максимуми близькі до 40 °С) і помірно м'якою взимку (середня температура січня –2, –3 °С). Річна кількість опадів в середній частині на дні улоговини 100–120 мм, на Ст збільшується до 500 мм. Крупною річкою є Сирдарья (що утворюється у вост.(східний) частини Ф. до. із злиття Нарина і Карадарьі), води її використовуються для зрошування. Більшість річок, що збігають з гір, майже повністю розбираються на зрошування. Живлення річок змішане з пануванням льодовиково-снігового, на північному заході – грунтове. У юж.(південний) околичній частині днища Ф. до. створені Великий Ферганський і Юж. Ферганський канали; на р. Сирдарьї на З. – Кайраккумськоє водосховище. По периферії днища Ф. до. тягнеться суцільна смуга оазисів (Ферганський оазис), внутрішня частина, що обрамувала, з солончаками і пісками, що розвіваються, і що уривається лише на З.-З.(північний захід), де схили Курамінського хребта не мають багатоводних річок.
Ф. до. – крупний район бавовництва, шовківництва і виноградарства. У оазисах – посіви бавовника, місцями рису; сади, виноградники, баштани, городи. В центрі Ф. до. цілинні пустинні землі освоюються під землеробство. Ділянки пустинних рівнин служать цілорічними пасовищами, а адири з ефемерової рослинністю – весняними; є богарниє посіви зернових культур. На схилах Ферганського і Чаткальського хребта – ліси з волоського горіха, яблуні, аличі. Ф. до. – один з найбільш населених районів Середньої Азії. У Ф. до. розташовані міста Ленінабад, Коканд, Фергана, андижан, Наманган, Ош.
Літ.: Акрамов З. М., Перлина Середньої Азії, М., 1960; Середня Азія, М., 1968 (Природні умови і природні ресурси СРСР); Фізіко-географічне районування СРСР, М., 1968.
