Феокріт (Theokritos) (кінець 4 ст – 1-я половина 3 ст до н.е.(наша ера)), старогрецький поет. Родом з Сиракуз (Сіцілія) або с о. Кіс. Основоположник жанру ідилії . Створив умовний образ пастуха, що тужить любов'ю; у зображенні міських жителів продовжував традицію мімів Софрона. Художньо і тематично важливе у ф. – інтерес до повсякденного життя простолюдина. Композиція стійка – діалогічна рамка або пісня-розповідь; стиль інколи нарочито наївний або вчено-міфологічний. Збереглося до 30 ідилій Ф., з яких не всі є справжніми.
Ізд.: Theocritus. Works. Ed. with а translation and commentary by A. S. F. Gow, v. 1–2, Camb., 1950; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Феокріт. Мосх. Біон. Ідилії і епіграми. Пер. і коммент. М. Е. Грабарь-Пассек, М., 1958.
Літ.: Радциг С. І., Історія старогрецької літератури, 3 видавництва, М., 1969.
