Феліні (Fellini) Федеріко (р. 20.1.1920, Ріміні), італійський кінорежисер і сценарист. У кіно з 1942, спочатку як автор сюжетів і сценаріїв; брав участь в створенні фільму неореаліста «Рим – відкрите місто» (1945) і ін. Перші режисерські роботи (автор лібретто і співавтор сценарію) – «Білий шейх» (1952), синки «Матусь» (1953). Картина «Дорога» (1954, в сов.(радянський) прокаті «Вони бродили по дорогах») принесла Ф. і виконавцеві головній ролі Дж. Мазіне світову популярність. Цей фільм-притча, де особливо яскраво прозвучала характерна для режисера тема роз'єднаності людей в буржуазному суспільстві. «Ночі Кабірії» (1956) і подальші картини Ф. володіють великою силою емоційної дії, відображають контрасти сучасного західного світу, глибоко і тонко розкривають суть людської психології. Одночасно у ряді його фільмів часом прориваються ірраціональні, релігійні мотиви, ноти всепрощаючого. Інколи їх форми умовно ускладнені, переважає абстрактний підхід до дійсності. Найбільш соціально загострений фільм «Солодке життя» (1959). Серед робіт: «Вісім з половиною» (1962, Головна премія 3-го Міжнародного кінофестивалю в Москві), «Джульєта і духи» (1965), екранізація романа Петронія «Сатірікон» (1969), «Клоуни» (1970, телефільм), «Рим» (1972). У 1974 Ф. по повести, створеною спільно з Т. Гуерра, поставив фільм «Амаркорд» («Я згадую»), в якому особливо виявилися автобіографічні мотиви, взагалі властиві творчості режисера. Вперше його картина носить таке чітке політичне забарвлення – засобами сатири нещадно викриває італійський фашизм, його жорстокість, демагогічну пропаганду. Роботи Ф. удостоєні премій багатьох міжнародних фестивалів.
Соч.: Амаркорд, [пер, з італ.(італійський)], «Мистецтво кіно», 1976 № 3–4 (совм. з Т. Гуерра).
Літ.: Федеріко Феліні. Статті. Інтерв'ю. Рецензії. Спогади [пер. з італ.(італійський), М., 1968].
