Фейхтвангер (Feuchtwanger) Ліон (7.7.1884, Мюнхен, – 21.12.1958, Лос-Анджелес, США), німецький письменник. Здобув філологічну освіту в Мюнхені і Берліні; доктор філософії (1907). Займався журналістикою, театральною критикою. Антивоєнна позиція Ф. у 1914–1918 виразилася у віршах, обробках «Персів» по Есхілові (1917), «Міра» по Арістофану (1918), в п'єсах «Військовополонені» (1919) і ін. Емігрувавши з Німеччини (1933), жив у Франції брав участь в міжнародному русі в захист культури, редагував спільно с В. Бределем і Б. Брехтом що видавався в Москві в 1936–39 журнал «Ворт» («Das Wort»). Відвідавши СРСР, написав книгу «Москва 1937» (1937, русявий.(російський) пер.(переведення) 1937). У 1940 був інтернований у Франції, застигнуть німецькими військами і насилу врятувався. Останні роки життя провів в США.
Основна проблематика творчості Ф. – альтернатива дії і філософського споглядання, – вперше позначившись в «драматичному романі» «Томас Вендт» (1920), була продовжена в історичних романах «Еврей Зюсс» (1920–22, опубл.(опублікований) 1925, русявий.(російський) пер.(переведення) 1929) і «Потворна герцогиня» (1923, русявий.(російський) пер.(переведення) 1935). У 1930 з'явився роман «Успіх» (русявий. пер.(переведення) 1935), що склав 1-у частину трилогії «Зал чекання»; ін. романи – «Сім'я Оппенгейм» (1933, русявий.(російський) пер.(переведення) 1935; у пізніших виданнях – «Сім'я Опперман») і «Вигнання» (1939, русявий.(російський) пер.(переведення) 1939). По глибині соціального аналізу «Успіх» – видатний реалістичний твір, що викривав гітлеризм вже в його ранніх проявах. Змалювавши в «Семье Оппенгейм» крах буржуазного гуманізму, в романі «Вигнання» Ф. критично передивляється свою принципову відособленість від політичної боротьби, показуючи усвідомлену тягу кращої частини йому.(німецький) еміграції до нового, соціально перетвореного життя на батьківщині. Центральна проблема історичних романів Ф. 30-х рр. – проблема особи, яка, втілюючи в собі гуманістичні духовні цінності, знаходиться в певному відношенні до народу і соціальної практики (трилогія про Іосифа Флавії – «Іудейська війна», 1932, русявий.(російський) пер.(переведення) 1937; «Сини», 1935, русявий.(російський) пер.(переведення) 1937; «Настане день», 1942). Історичним романам Ф. властивий остроактуальний підтекст («Лже-Нерон», 1936, русявий.(російський) пер.(переведення) 1937). Справжні історичні особи і події напередодні фашистського перевороту в романі «Братья Лаутензак» (1943) додають соціально-політичному аналізу що відбувається велику конкретність і глибину. Роман «Симона» (1944) розповідає про юну героїню французького Опору. Збагачений історичним досвідом звитяжної антифашистської війни і соціалістичних перетворень у ряді європейських країн, Ф. в принципі пріємлет і дорога, якою ця перемога була досягнута, – революційна активність народних мас. Ці ідеї знайшли вираження в творах Ф., тематично пов'язаних з Великою французькою революцією: у романах «Ліси у винограднику» (1947, русявий.(російський) пер.(переведення) 1959), «Гойя, або Тяжка дорога пізнання» (1952, русявий.(російський) пер.(переведення) 1955), «Мудрість дивака, або Смерть і перетворення Жан-Жака Руссо» (1952, русявий.(російський) пер.(переведення) 1956) і п'єсі «Вдова Капет» (1956).
Ф. створив нового типа історичний двопланного романа (до певної міри раціоналістичного). Багато творів Ф. екранізовані. Національна премія ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1953).
Соч.: Gesammelte Werke in Einzelausgaben, Bd 1–10, 12–14, Ст, 1959–64: у русявий.(російський) пер.(переведення) – Собр. соч.(вигадування), вступ. ст. Би. Сучкова, т. 1–12, М., 1963–68.
Літ.: Фрадкин І. М., Пафос історії, що твориться народом у його кн.: Література нової Німеччини, М., 1961; Рачинськая Н. Н., Ліон Фейхтвангер, М., 1965; Сучків Би., Лиця часу, т. 1, М., 1976; Leupold Н., Lion Feuchtwanger, Lpz., 1967; Миколаєва Т. С., Розум проти варвара, Саратов, 1972.
