Фалья Мануель де
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Фалья Мануель де

Фалья (Falla) Мануель де (23.11. 1876, Кадіс, – 14.11.1946, Альта-Грасия, Аргентина), іспанський композитор і піаніст. Вчився у Х. Траго (фортепіано), Ф. Педреля (композиція). Завоював популярність оперою «Коротке життя» (1905, пост.(постанов) 1913, Ніцца), як і ряд подальших вигадувань, заснованих на фольклорі Андалусиі. Концертував як піаніст. У 1907–14 жив в Парижі, де зустрічався з До. Дебюссі, П. Дюка, М. Равелем. Під впливом їх музики написані «Ночі в садах Іспанії» («Симфонічні враження» для фортепіано з оркестром, 1915). Виділяються балети «Любов-чарівниця» (1915, Мадрид), «Треуголка» (1919, Лондон), «Балаганчик маестро Педро» (по «Дон Кихоту», 1923), що поєднує елементи опери, балету-пантоміми і лялькової вистави (заснованого на фольклорі Кастілії), «Бетічеськая фантазія» для фортепіано (1919), концерт для клавесина і 5 інструментів (1924); 7 іспанських народних пісень для голосу з фортепіано (1914), 4 іспанських п'єси для фортепіано (1909); п'єса для гітари пам'яті Дебюссіа (1920); багато вигадувань відомо в перекладеннях Ф. Крейслера, П. Коханьського (для скрипки з фортепіано) і М. Марешаля (для віолончелі з фортепіано). Музике Ф., що синтезує досягнення західно-європейського музичного мистецтва почала 20 ст і національні музичні традиції, властиві ясність і закінченість форми, ритмічне багатство, барвистість оркестровки, напружена експресивність, що поєднується із стриманістю емоцій. В кінці 1939 емігрував з франкістської Іспанії до Аргентини, зрідка виступав як диригент.

  Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Статті про музику і музикантів, М., 1971.

  Літ.: Крейн Ю., Мануель де Фалья, М-код,, 1960; Оссовський А., Нарис історії іспанської музичної культури, в його кн.: Ізбр. статті, спогади, Л., 1961, с. 227–88; Бронфін Е., Мануель де Фалья як музичний письменник, в кн.: Фалья М. де. Статті про музику і музикантів, пер.(переведення) з псп., М., 1971; Cuelar J., М. de Falla, Madrid, 1968.

  Е. Ф. Бронфін.