Фаллада (Fallada) Ханс (псевдонім; справжнє ім'я Рудольф Дітцен, Ditzen) (21.7.1893, Грейфсвальд, – 5.2.1947, Берлін), німецький письменник. Змінив безліч занять; з 1932 професійний літератор. Віроломство державної політики відносно селян, вдачі бульварної преси викрив в романі «Селяни, бонзи і бомби» (1931). Роман «Маленька людина, що ж далі?» (1932, русявий.(російський) пер.(переведення) під назву «Що ж далі?», 1934) присвячений трагедії дрібних службовців, що пригноблюються безробіттям і убогістю. Етичну деградацію «маленьких» людей Ф. пояснює аморальністю буржуазної системи («Хто покуштує тюремної юшки...», 1934), розвінчує легенду про «нешкідливість» німецького обивателя («Людина прагне вгору», 1943, видавництво 1953). При фашизмі піддавався переслідуванням; антибуржуазною, антимілітаристською спрямованістю відмічені романи-епопеї «Вовк серед вовків» (1937, русявий.(російський) пер.(переведення) 1957), «Залізний Густав» (1938, русявий.(російський) пер.(переведення) 1969). У післявоєнні роки – бургомістр у Фельдберге (радянська зона окупації). Брав участь в діяльності Культурбунда . Вершина реалістичної творчості Ф. – роман «Кожен вмирає поодинці» (1947, русявий.(російський) пер.(переведення) 1948) – про життя в гітлерівській Німеччині і антифашистській боротьбі берлінської робочої сім'ї.
Соч.: Der junge Goedeschal, Ст, 1920; Damals bei uns daheim, Stuttg., 1943; Heute bei uns zu Haiis, Stuttg. – B., 1943; Der Alpdruck, B., 1947; Der Trinker, B., 1950.
Літ.: Фрадкин І., Література нової Німеччини, 2 видавництва, М., 1961; Сучків Би., Лиця часу, т. 1, М., 1976; Історія німецької літератури, т. 5, М., 1976; Manthey J., Hans Fallada in Selbstzeugnissen und Bilddokumenten, [Reinbek bei Hanib.], 1963.
