Фазорегулятор, електромеханічний пристрій, зазвичай у вигляді асинхронної електричної машини із загальмованим фазним ротором (що працює як електричний трансформатор), що дозволяє змінювати зрушення фаз між напругою на затисках джерела струму і навантаження. Обмотку статора (граючу роль первинної обмотки трансформатора) під'єднують до мережі трифазного струму, а обмотку ротора (вторинну обмотку) через контактні кільця під'єднують до навантаження. Струми в обмотці статора створюють магнітне поле, що обертається, яке індукує в обмотках статора і ротора едс(електрорушійна сила). Зрушення фаз між цими едс(електрорушійна сила) визначається відносним положенням статора і ротора Ф. (кутом взаємного зрушення електричних осей фазних обмоток). Повертаючи ротор відносно статора за допомогою механічного пристосування, наприклад за допомогою черв'ячного механізму, можна плавно змінювати зрушення фаз едс(електрорушійна сила) (а отже, між первинною і вторинною напругою) в межах від 0° до 360°. При необхідності змінювати фазу напруги малопотужних ланцюгах однофазного змінного струму використовують пристрої, в яких що обертається магнітне поле створюється двома обмоткамі, магнітний потік однієї з яких зрушений по фазі відносно потоку другої на чверть періоду включенням електричного конденсатора.
В автоматиці, телемеханіці, преобразовательной і вимірювальній техніці для зміни зрушення фаз між напругою або струмами застосовують Ф. на основі чотириполюсників, що складаються з резисторів, котушок індуктивності і електричних конденсаторів. Такі Ф. назиаются фазозсувними ланцюгами і фазовращателямі .
Літ.: Електротехнічний довідник, 5 видавництво, т. 1, М., 1974.
