Фадєєв Олександр Олександрович [11(24) .12.1901, Кимри, нині області Калінінськой, – 13.5.1956, Москва], російський радянський письменник, громадський діяч. Член КПРС з 1918. Виріс в сім'ї професійних революціонерів. З 1908 жив на Далекому Сході. Під час навчання у Владивостоцькому комерційному училищі (1912–18) зближувався з більшовиками. Учасник Громадянської війни 1918–20 і придушення кронштадтського заколоту; був двічі поранений. Вчився в Московській гірській академії (1921–24). У 1924–26 на партійній роботі в Краснодарі і Ростові-на-Доні. Друкувався з 1923 (розповідь «Проти течії»; ін. назва «Народження Амгуньського полку»). У 1924 опублікував повість «Розливши». Широку популярність Ф. приніс роман «Розгром» (1927, однойменний фільм, 1931) про партизанську війну на Далекому Сході. Виступаючи проти абстрактного, книжкового романтизму і натуралізму, Ф. малює реальне життя, зосередивши увагу перш за все на історії духовного зростання людей, формування характерів. «... У громадянській війні, – писав Ф. про ідею своєї книги, – відбувається відбір людського матеріалу, все вороже змітається революцією, все нездібне до справжньої революційної боротьби, таке, що випадково попало в табір революції, відсівається, а те, що все піднялося із справжнього коріння революції, з мільйонних мас народу, загартовується, зростає, розвивається в цій боротьбі. Відбувається величезна переробка людей» (Собр. соч.(вигадування), т. 4, 1960, с. 103). В образі Льовінсона Ф. підкреслює висоту комуністичної свідомості, силу духовної дії більшовика на тих, що оточують. Критика 20-х рр. побачила в «Розгромі» новаторську спробу «зсередини» розкрити людину революції, дати тонкий і точний аналіз його психології. Громадянській війні присвячений і роман «Останній з удеге» (ч. 1–4, 1929–40, не закінчений), де автор прагнув дати широку панораму життя суспільства впродовж десятиліть, розкрити інтелектуальне, емоційне багатство комуністів – членів партійного колективу.
В роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 Ф. пише ряд нарисів, статей про героїчну боротьбу народу, створює книгу «Ленінград в дні блокади» (1944). Героїчні, романтичні ноти, що усе більш зміцнювалися в творчості Ф., з особою силоміць звучать в романі «Молода гвардія» (1945; 2-я редакція 1951; Державна премія СРСР, 1946; однойменний фільм, 1948), в основу якого лягли патріотичні справи підпільної комсомольської організації Краснодону «Молода гвардія». Роман оспівує боротьбу радянського народу проти німецько-фашистських загарбників. У образах Олега Кошового, Сергія Тюленіна, Любові Шевцової, Ульяни Громовий, Івана Земнухова і ін. молодогвардійців втілився світлий соціалістичний ідеал. Письменник малює своїх героїв в романтичному освітленні; у книзі з'єднуються патетика і ліризм, психологічні зарисовки і авторські відступи. У 2-у редакцію, врахувавши критику, письменник включив сцени, що показують зв'язки комсомольців із старшими підпільниками-комуністами, образи яких поглибив, зробив рельефнєє. Розвиваючи кращі традиції русявий.(російський) літератури (Л. Н. Толстой, А. М. Горький), Ф. створив твори, що стали класичними зразками літератури соціалістичного реалізму. Останній творчий задум Ф. – роман «Чорна металургія», посвише сучасності, залишився незавершеним. Літературон-крітічні виступи Ф. зібрані в книгу «За тридцять років» (1957), що показує еволюцію літературних поглядів письменника, що вніс великий вклад до розвитку соціалістичної естетики. Твори Ф. інсценовані і екранізовані, перекладені мовами народів СРСР, багато іноземних мов.
В стані душевної депресії покінчив життя самогубством.
Багато років Ф. знаходився в керівництві письменницьких організацій: у 1926–32 один з керівників РАПП(Російська асоціація пролетарських письменників); у 1939–44 і 1954–1956 секретар, в 1946–54 генеральний секретар і голова правління СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР). Віце-президент Усесвітньої Ради Міра (з 1950). Член ЦК КПРС (1939–56); на 20-м-коді з'їзді КПРС (1956) вибраний кандидатом в члени ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2–4-го скликань і Верховної Ради РРФСР 3-го скликання. Нагороджений 2 орденами Леніна, а також медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), [Вступ. ст. Ст М. Озерова], т. 1–7, М., 1969–71; Листи. 1916–1956. [Вступ. ст. С. Н. Преображенського], 2 видавництва, М., 1973.
Літ.: Бушмін А., Роман А. Фадєєва «Розгром», Л., 1954; його ж, Олександр Фадєєв, Межі творчої індивідуальності, Л., 1971; Зелінський До., А. А. Фадєєв. Крітіко-біографіч. нарис, М., 1956; Никуліна Л., А. А. Фадєєв. Семінарій, Л., 1958; Кисельова Л., Творчі шукання А. Фадєєва, М., 1965; Беляєв Би., Олександр Олександрович Фадєєв. Біографія письменника, Л., 1969; Озеров Ст, Олександр Фадєєв. Творча дорога, 3 видавництва, М., 1970; Заїка Ст.(Старий), Про роман А. Фадєєва «Останній з удеге». Історія створення, авторська концепція, стиль, М., 1972; Шешуков С. І., Олександр Фадєєв. Нарис життя і творчості, М., 1973; Кніповіч Е., Романи А. Фадєєва «Розгром» і «Молода гвардія», 2 видавництва, М., 1973; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 5, М., 1968.
