Ушаковщина
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ушаковщина

Ушаковщина, одна з форм боротьби царського уряду з робочим рухом в Росії на початку 20 ст, різновид зубатовщини . Осенью 1904 за підтримки міністерства фінансів було засновано «Санкт-петербурзьке суспільство взаємодопомоги робітників в механічному виробництві», головою якого став колишній агент петербурзької охранки М. А. Ушаков. У жовтні 1905 за його ініціативою були створені за типом «жовтих» профспілок Центральний і Жіночий робочі союзи. Їх керівники ставили за мету примирення праці і капіталу, відвернення робітників від політики, виховання ворожого відношення до інтелігенції і революціонерів. Ушаков пропонував заснувати примирливі камери, провести загальноросійський з'їзд суспільств робочої взаємодопомоги і поставити перед урядом питання про свободу страйків; робоче питання в цілому, на його думку, могла вирішити Державна дума. В кінці 1905 Ушаков заснував «Незалежну соціальну робочу партію», в 1906–08 видавав «Робочу газету». Заклик ушаковцев до створення широкої легальної робочої партії збігався з позицією меншовиків-ліквідаторів. В. І. Ленін рекомендував Петербурзькій організації РСДРП проявляти «... надзвичайну обережність в стосунках з цим суспільством зважаючи на величезну небезпеку провокаторів. Суспільство це злегка обернуло тепер вліво, але воно служить цілком буржуазії і поліції» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 46, с. 401–02). В. мала деякий вплив лише серед високооплачуваних і опортуністичний налагоджених робітників Експедиції заготовляння державних паперів (нині Ленінградська паперова фабрика «Гознак»), де працював Ушаков, і серед окремих робітників невеликих заводів Петербургу. До початку 1908 В. зійшла з політичної арени.

  Літ.: Ленін Ст І., Есерівські меншовики, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 13; його ж, Петербурзькій організації РСДРП, там же, т. 46; Васильев П., Ушаковщина, «Праця в Росії», 1925, кн. 1; Мешканець півночі П., До історії «Ушаковщини», «Вісник праці», 1925 № 12; Лаверичев Ст Я., Царизм і робоче питання в Росії. 1861-1917 рр., М., 1972, с. 168-170.

  А. П. Карелін.