Ушаклигиль (Usakhgil) Халід Зія (31.7.1866, Стамбул, – 27.3.1945, там же), турецький письменник і государсвенний діяч. Один з видних представників літературного напряму «Серветі-фюнун», основоположник турецького романа і новели європейського типа. Видавав першу в Ізміре щоденну газету «Хизмет» («Hizmct», 1885–1907) просвітницького напряму. У 1919 був призначений першим секретарем султана Мехмеда V; у 1911 вибраний член сенату.
Перші твори – роман «Знедолена» (1886) і ліричні «Вірші в прозі» (1887), написані в новій для турецької літератури формі. Створив остросоциальниє книги, присвячені в основному життя різночинця тур.(турецький) інтелігенції: романи «Ферді і К°» (1894), «Блакитне і чорне» (1897), «Заборонена любов» (1900), «Розбиті життя» (1924), п'єса «Кошмар» (1918), збірки новел букет» (1901), що «Пов'янув, «Поетична мрія» (1911), «Розповідь про любові» (1920) і ін. Першим ввів в тур.(турецький) літературу образ «маленької людини». Творам В. властивий психологізм; деякі з них носять сліди впливу французьких натуралістів. Автор мемуарів «В палаці і поза ним» (т. 1–3, 1940–1942), «Сорок років» (т. 1–6, 1936–69), що представляють значну цінність для вивчення життя Туреччини кінця 19, – почала 20 вв.(століття), а також статей і нарисів по питаннях мистецтва і літератури (збірка «О мистецтві», т. 1–3, 1938–55) книг по історії західно-європейської літератури і переведень творів іноземних письменників.
Літ.: Алькаєва Л. О., Творчість Халіда Зії Ушаклигиля, М., 1966: Айзенштейн Н. А., З історії турецького реалізму, М., 1968; Akalin L. S., Halit Ziya Usakligil, Ist., 1963.
