Утуй Татанг Сонтані (Utuy Tatang Sontani) (р. 13.5.1920, Чианджур), індонезійський письменник. Сунданец за національністю. Перші твори опублікував в 1937 на сунданськом мові (розповіді, вірші, роман «Із-за батька»). Після проголошення незалежності Індонезії пише на індонез.(індонезійський) мові: збірка остросоциальних розповідей «Невдахи» (1951); роман «Тамбера» (1949, русявий.(російський) пер.(переведення) 1964) – про початок голландської експансії у Індонезії. Автор п'єс «Квітка кафе» (1948, русявий.(російський) пер.(переведення) 1957), «Авал і Міра» (1951), «Навіщо є інші» (1954). Для драм «На піднебінні є зірки» (1955), «Вирішальний момент» (1957) характерне світосприймання екзистенціаліста; впливом фрейдизму відмічена драма «Сангкуріанг» (1955). В кінці 50-х рр. В. Т. С. вступив в прогресивну організацію діячів культури Лекра. У його творчості посилюється сатиричний початок (драма «Кабаян», 1959, русявий.(російський) пер.(переведення) 1960), заглиблюється соціальна тематика (п'єса «Кампенг», повість «Сапар», обидва – 1964). Після подій 1965 живе в еміграції.
Соч.: Suling, Djakarta, 1949; Manusia Kota, Djakarta, 1961; у русявий.(російський) пер.(переведення) – [Розповіді], в збірці: При місячному світлі, М., 1970.
Літ.: Сикорський Ст Ст, Індонезійська література, М., 1965; S antamaria L., Significato e problematico dell'' opera di Utuy Tatang Sontani, «Annali. Istituto Universitario Orientale di Napoli», 1965, v. 15, р. 237–78; Teeuw A., Modern Indonesian literature. The Hague, 1967, р. 190–95.
