Усенко Павло Матвєєвіч [10(23) .1.1902, с. Заочепськоє, нині Дніпропетровською обл., – 4.8.1975, Київ], український радянський поет. Член КПРС з 1925. Вчився в Харківському інституті червоної професури (1929–31). Учасник Великої Вітчизняної війни 1941–45. Керував об'єднанням комсомольських письменників «Молодняк» (1926–32). Друкувався з 1922. Автор збірок віршів «КСМ» (1925), «Лірика бою» (1934), «За Україну» (1941), «З полум'я боротьби» (1943) «Сини» (1947), «Листя і роздуми» (1956), «Із зошитів життя» (1959), «Весен нев'янучий колір» (1960) і ін., поеми «Шість» (1940), нарисів, віршів для дітей. Лірика В., що спирається на фольклорні традиції, присвячені бойовим і трудовим будням сов.(радянський) молоді, революційному минулому. Нагороджений орденом Леніна, 7 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Твори, т. 1–2, До., 1972; Над лiтамі, До., 1971; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Ізбр. вірші. [Предісл. Би. Турганова], М., 1938; Під сонцем батьківщини, Л., 1951; Вогонь не гасне, М., 1961.
Літ.: Пісьменникі Радянської Україні. Бioбiблioграфiчній довiдник, Kіїв, 1970; [Некролог], «Літературна газета», 1975. 13 авг.(серпень)
