Улуг-Зода Сатим [р. 29.8(11.9) 1911, кишлак Варзик, нині області Намангана Узбецької РСР], таджицький радянський письменник, член-кореспондент АН(Академія наук) Таджицькою РСР (1951). Закінчив Таджицький інститут освіти в Ташкенті (1929). Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Друкується з 1932. З кінця 30-х рр. виступав переважно як драматург: п'єса «Шодмон» (1939) про бавовноробів, героїчна драма «Краснопалочникі» (1940) про боротьбі з басмачами, драма «У вогні» (1944) про війну. У післявоєнні роки В.-З. опублікував повість «Благородні друзі» (1947; у русявий.(російський) пер.(переведення) — «Повернення») про відновлення сім'ї, зруйнованої під час війни; автобіографічну повість «Ранок нашого життя» (1954; русявий.(російський) пер.(переведення) 1962). Автор романа «Оновлена земля» (1953; русявий.(російський) пер.(переведення) 1956), історичний романа «Восе» (1967), сценарію фільму «Авіценна» (1957, спільно с В. С. Вітковічем), історичні драми «Рудаки» (1958), на основі якої поставлений фільм «Доля поета» (1959; 1-я премія і медаль «Золотий Орел» на 2-м-коді кінофестивалі країн Азії і Африки, 1960). Перевів роботу В. І. Леніна «Що робити?», п'єси До. Гольдоні, А. Н. Островського, розповіді А. П. Чехова, М. Горького і ін. Нагороджений 5 орденами, а також медалями.
Соч.: Асархон мунтахаб, ч. 1—2, Душанбе, 1967—69; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Єднання, Душ., 1963.
Літ.: Нариси історії таджицької радянської літератури, М., 1961.
