Улагаєвський десант 1920, морський десант білогвардійських військ під командуванням генерала С. Р. Улагая, висаджений в серпні з Криму на Кавказьке побережжя Азовського моря з метою розширення соціально-економічної, політичної і територіальної бази врангельовщини . За планом генерала П. Н. Врангеля намічалося висадити добірні війська в трьох пунктах: головні сили на чолі з Улагаєм (6100 багнетів і шабель, 17 знарядь, 243 кулемети) в районі станиці Пріморсько-ахтирськая, допоміжні десанти — генерала А. Н. Черепова (1500 багнетів і шабель, 2 знаряддя, 15 кулеметів) в районі Новоросійська і генерала П. Г. Харламова (2200 багнетів і шабель, 6 знарядь, 25 кулеметів) в районі Тамані із загальним завданням, настававши на Екатерінодар (нині Краснодар), Майкоп, поповнитися за рахунок кубанського козацтва, увійти до зв'язку з біло-зеленою «армією відродження Росії» генерала П. П. Фостікова (15 тис. багнетів і шабель, 5 знарядь, 60 кулеметів) і утворити на Північному Кавказі новий антирадянський фронт.
Побережжя Азовського і Чорного Морея від Ростова до кордонів Грузії прикривала 9-я армія Кавказького фронту (командарм М. До. Льовандовський, члени РВС(Реввоєнрада) С. А. Анучин, Я. Н. Полуян) у складі 2 стрілецьких і 2 кавалеристських дивізій, 1 стрілецька і 3 кавалеристських бригад (24,1 тис. багнетів і шабель, 133 знаряддя, 550 кулеметів). Її війська були розкидані на території Кубанської області, причому сил займалися ліквідацією банд Фостікова. 14 серпня десант Улагая, відкинувши нечисленні радянські війська (500 чіл.), зайняв Пріморсько-ахтирськую. Командування 9-ої армії, не надавши спочатку особливого значення десанту, направило для його ліквідації лише одну кавалеристську дивізію, дії якої в боях 15—16 серпня не увінчалися успіхом. 17 серпня група Улагая перейшла в настання і 18 серпня зайняла станиці Брюховецкая і Тімашевськая, захопивши значний плацдарм (80 км. по фронту і близько 90 км. в глибину). 17 серпня на північ від Новоросійська висадився десант Черепова. Створилася загроза Екатерінодару. Проте Улагай 19—20 серпня припинив настання, намагаючись поповнити свої війська кубанськими козаками, але основна маса козаків відхилилася від мобілізації. Командування 9-ої армії і Кавказького фронту (командир Ст М. Гиттіс, члени РВС(Реввоєнрада) Р. До. Орджонікідзе, А. П. Розенгольц, Ст А. Тріфонов) підтягнуло резерви (2 стрілецьких дивізії, 3 кавалеристських бригади) і сформувало дві групи для удару з С. у фланг і тил групі Улагая і із Ст для фронтального удару. 21—22 серпня були звільнені Брюховецкая і Тімашевськая. Азовська військова флотилія (командир Е. С. Гермет) 21 серпня замінувала вихід з Пріморсько-ахтирськой і висадила морську дивізію, яка 24 серпня зайняла цю станицю. 23—24 серпня був розгромлений десант Черепова і блокував десант Харламова, що висадився в ніч на 24 серпня в Тамані. 24—30 серпня радянські війська розітнули групу Улагая на дві частини і розбили їх; важливу роль в цьому зіграв річковий десант під командуванням Е. І. Ковтюха (близько 600 багнетів і шабель, 4 кулемети), що скритно спустився по рр. Кубані і Протоці в тил ворога. 31 серпня залишки частин Улагая бігли до Криму, 2 вересня був завершений розгром десанта Харламова, а до 7 вересня все побережжя очищене від противника. Настання банд Фостікова на Армавір також було відбите 9-ою армією. 10 вересня Орджонікідзе доповіло Ст І. Леніну, що рахував розгром В. д. справою «загальнодержавної важливості» (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 51, с. 277), про повну ліквідацію десантів ворога. Розгром В. д. означав політичний і військовий крах планів Врангеля на розширення бази південної контрреволюції і свідчив про міцність Радянської влади на Кубані.
Літ.: Директиви командування фронтів Червоної Армії (1917—1922 рр.), т. 3, Сб. документів, М., 1974, с. 339—54; Голубев А. Ст, Врангельовськие десанти на Кубані. Август — вересень 1920 р., М. — Л., 1929; Кондаків А. А., Розгром десантів Врангеля на Кубані, [Краснодар], 1960.
