Уельс , Вузлі (Wales), адміністративно-політична частина Великобританії. Займає півострів Уельс і прилеглий до нього о. Англси . Площа 20,8 тис. км. 2 . Населення 2,7 млн. чіл. (1973). Головне місто – Кардіфф. Адміністративно В. роздільний (по новій адміністративній реформі 1973–75) на 8 графств: Клуїд, Гуїнет, Дівед, Поуїс, Гуент, Мід-Гламорган, Саут-Гламорган, Уест-Гламорган. Корінні жителі – валлійці (Уельс), що зберегли свою самобутність і культуру і частково рідну мову (на півдні і півночі говорять по-англійськи).
Господарство. Южий В. – важливий індустріальний район, головний район чорної металургії Великобританії, розвиток якого пов'язаний з Південно-уельським кам'яно-вугільного басейну Осн. галузі промисловості: видобуток кам'яного вугілля (головний центр Ронта), чорна (Порт-Толбот, Ньюпорт, Лланеллі, Кардіфф, Еббу-Вейл і ін.) і кольорова металургія (Суонси, Лланеллі і ін.), а також нафтопереробка (Лландарси, Мілфорд-Хейвен, Пембрук, Баррі), нафтохімічна і хімічна (Баглан-бей, Баррі) промисловість. Північний В. менш розвинений в промисловому відношенні; видобуток кам'яного вугілля, чорна металургія (Шоттон), хімічна машино-будівельна промисловість. У центральній і зап.(західний) частині переважає сільське господарство; у горах – вівчарство, м'ясне і молочне тваринництво; у прибережній низовині – рослинництво.
Історична довідка. Прадавні поселення на території В. відносяться до 3-го тис. до н.е.(наша ера) Ймовірно, близько 1000 до н.е.(наша ера) його територію стали заселяти кельтські племена кимров (камбрійцев). Рим. панування (кінець 1 – почало 5 вв.(століття) н.е.(наша ера)) захопило лише вузьку прибережну смугу, головним чином на Ю.-В.(південний схід) Уельсу. У 2-ій половині 7 ст в результаті англо-саксонського завоювання Британських островів кельти В. (разом з відтісненою сюди частиною бриттів ) виявилися відрізаними від ін. кельтоязичних областей; вони стали основою валлійської народності, що складалася. Валлійці жили у цей період великими родовими союзами – кланами (пережитки кланової організації зберігалися в гірських районах В. аж до 20 ст). До 9 ст відносяться перші спроби політичного об'єднання В. В кінці 11 ст, після Нормандського завоювання Англії 1066, англо-нормандські феодали підпорядкували своїй владі пограничні з Англією райони В. Внутрішні райони В. зберігали фактичну незалежність аж до кінця 13 ст Лише у 1282–84 англ.(англійський) військам удалося зломити опір валлійців і затвердити англ.(англійський) панування на всій території В. У 1301 В. був переданий як лена синові англ.(англійський) короля Едуарда III (з того часу «принц Уельський» – титул спадкоємця англ.(англійський) престолу). Повстання валлійців проти англ.(англійський) панування (найбільше – під буттям на чолі Оуена Глендоуера на початку 15 ст) жорстоко пригнічувалися. У 1536 В., статус автономного князівства, що номінально зберігав до цього, був повністю об'єднаний з Англією. Під час Англ. буржуазної революції 17 ст економічно відсталий В. був одним з вогнищ роялістських змов і заколотів.
В 18 ст, в ході промислового перевороту, В. став одним з крупних центрів вуглевидобування, металургії, текстильної промисловості. З кінця 18 ст трудящі В. грали значну роль в робочому русі Великобританії. Вони активно брали участь в русі чартиста, кульмінацією якого у В. з'явилося Ньюпортськоє повстання 1839. У лютому 1843 спалахнули хвилювання серед батраків і дрібних орендарів (т.з. повстання Ревекки). З кінця 19 ст широкого поширення набули вимоги про рівноправ'я уельської мови з англійським (ця вимога була формальна задоволено англ.(англійський) урядом лише в 1967). В. був одним з центрів руху фабричних старост, руху «Руки геть від Росії», класових боїв 1919–21 і 1929–33, загального страйку 1926. Що почалося після 2-ої світової війни 1939–45 скорочення виробництва у вугільній і суднобудівельній промисловості, зниження долі ж.-д.(железнодорожний) перевезень гостро позначилися на положенні трудящих В., де в цих традиційних галузях була зайнята значна частина населення. Активізувався рух за національну автономію і самоврядність, що є з 19 ст постійною межею політичного життя В. У 1973 створений Уельський конгрес тред-юніонів. Посилилися позиції місцевої націоналістичної партії Плайд Кимру (заснована в 1925). Компартія Великобританії, засуджуючи буржуазно-сепаратистські тенденції в національному питанні, неодноразово виступала на підтримку боротьби валлійців за створення автономного парламенту, за право самостійно вирішувати проблеми, пов'язані з економічним, соціальним і культурним розвитком В.
Архітектура і образотворче мистецтво. Художня культура В. проходіла в своєму розвитку ті ж етапи, що і англ.(англійський) мистецтво. Особливо самобутні народна архітектура і декоративно-прикладне мистецтво У. Для селянських ферм і котеджів В. (що будуються для захисту від вітру на схилах горбів) характерні строгі прямокутні форми, невисока 2-скатна крівля; стіни з грубого каменя інколи біляться, забарвлюються в жовтий або рожевий колір.
Серед типових видів народного декоративно-прикладного мистецтва У.: ткацтво (сукно-твід і уельська фланель), виготовлення меблів (з геометричним, рідше рослинним орнаментом), глиняного (з чорним розписом під зеленувато-жовтою глазур'ю) і дерев'яного посуду.
Літ.: Lloyd J. Е., A history of Wales from the earliest times to the Edwardian Conquest, 3 ed., v. 1–2, L. – N. Y., 1939; Williams D., A history of modern Wales, L., 1965; A bibliography of the history of Wales, 2 ed., L., 1962.
