Уборевіч Ієронім Петрович [2(14) .1.1896 — 11.6.1937], радянський воєначальник, командарм 1-го рангу (1935). Член Комуністичної партії з березня 1917. Народився в селі Аптандріюс (нині Утенського району Литовської РСР) в сім'ї литовського селянина. Закінчив Константіновськоє артилеристське училище (1916). Учасник 1-ої світової війни 1914—18, підпоручик. Після Жовтневої революції 1917 був одним з організаторів Червоної Гвардії в Бесарабії. У січні — лютому 1918 командував революційним загоном в боях проти румунських і австро-німецьких інтервентів, був поранений і попав в полон, звідки біг в серпні 1918. Був інструктором артилерії, командиром бригади Двінськой на Північному фронті, з грудня 1918 начальник 18-ої стрілецької дивізії 6-ої армії. З жовтня 1919 по лютий 1920 командувач 14-ою армією при розгромі військ генерала Деникіна, в березні — квітні 1920 командував 9-ою армією на Північному Кавказі. У травні — липні і листопаді — грудні 1920 командувач 14-ою армією в боях проти військ буржуазної Польщі і петлюрівців, в липні — листопаді 1920 — 13-ою армією в боях проти врангельовцев. У 1921 помічник командувача військами України і Криму, заступник командувача військами Тамбовської губернії, командувач військами Мінської губернії, керував бойовими діями при розгромі банд Махно, Антонова і Булак-Балаховіча. З серпня 1921 командувач 5-ою армією і Східно-сибірським військовим округом. У серпні — грудні 1922 військовий міністр Далекосхідної республіки і головнокомандуючий Народно-революційною армією при звільненні Далекого Сходу. Був командуючим військами Північно-кавказького (з 1925), Московського (з 1928) і Білоруського (з 1931) військових округів. З 1926 член РВС(Реввоєнрада) СРСР, в 1930—31 заступник голови РВС(Реввоєнрада) СССР і начальник озброєнь РККА. З 1934 член Військової ради НКО. Вніс великий вклад до справи зміцнення обороноздатності СРСР, виховання і вчення командного складу і військ. Кандидат в члени ЦК ВКП (б) в 1930—37. Член ВЦИК з грудня 1922. Нагороджений 3 орденами Червоного Прапора і Почесною революційною зброєю.
Соч.: Підготовка комскладу РККА, М. — Л., 1928; Оператівно-тактічеськая і авіаційна військові ігри, М. — Л., 1929.
Літ.: Командарм Уборевіч. Спогади друзів і соратників, М., 1964; Савостьянов Ст І., Егоров П. Я., Командарм I рангу, М., 1966.
