Тімар (турецький timar), умовне спадкове земельне володіння в імперії Османа в середні віки. Т. роздавалися з фонду державних земель за несення військової служби. Тримач Т. (тімаріот) був зобов'язаний брати участь у військових походах турецької армії з озброєними кінними воїнами, поодинці на кожних 3 тисячі акче (дрібна срібна монета) доходу. За особливі заслуги тімаріота розміри Т. могли бути збільшені. У 30-х рр. 19 ст система Т. була ліквідована; до цього часу вона зжила себе в результаті привласнення Т. їх власниками і відмови від несення військової служби.
Літ.: Тверітінова А. С., Аграрних буд імперії Османа XV — XVII вв.(століття), М., 1963 (літ.); Mutafčieva V., Dimitrov S., Sur l''etat du systéme des timars des XVII — XVIII siécles, Sofia, 1968.
