Тютчев Федір Іванович [23.11(5.12) .1803, сіло Овстуг, нині Брянської області 15(27) .7.1873, Царське Село, нині р. Пушкін Ленінградської області], російський поет. Належав до старовинного дворянського роду. Рано почав писати вірші; у 1819 виступив у пресі з вольним перекладенням з Горація. У 1819—21 виучувався на словесному відділенні Московського університету. Після закінчення курсу зарахований на службу в Колегію закордонних справ. Полягав при росіянах дипломатичних місіях в Мюнхені (1822—37) і Туріні (1837—39). При перебуванні Т. за межею його вірші і переведення (у тому числі з Р. Гейнеа) з'являлися в московських журналах і альманахах. У 1836 А. С. Пушкін, захоплений віршами Т., доставленими йому з Німеччини, надрукував їх в «Сучаснику» . Повернувшись до Росії (1844), Т. з 1848 обіймав посаду старшого цензора Міністерства іноземних подів, а з 1858 і до кінця життя очолював Комітет іноземної цензури.
Як поет Т. склався на рубежі 20—30-х рр. До цього часу відносяться шедеври його лірики: «Безсоння», «Літній вечір», «Бачення», «Останній катаклізм», «Як океан об'емлет куля земної», «Цицерон», «Silentium!», «Весняні води», «Осінній вечір» і ін. Пройнята пристрасною, напруженою думкою і одночасно гострим відчуттям трагізму життя, лірика Т. художньо виразила складність і суперечність дійсності. В кінці 40 — початку 50-х рр. Т. випробував підйом поетичної творчості; у 1854 вийшла перша збірка його віршів, що отримала визнання сучасників.
В студентські роки і на початку перебування за межею Т. знаходився під впливом волелюбних політичних ідей. Проте з розвитком революційних подій в Європі зміцнюються його консервативні настрої. У 40-х рр. політичні погляди поета набувають забарвлення панславіста: самодержавна Росія, покликана об'єднати всі слов'янські народи, мислиться їм як оплот проти революційного Заходу (політична стаття «Росія і революція», 1849, і ін., вірші «Море і круча», «Світанок», «Пророкування» і ін.). Боячись революції, Т. випробовував в той же час гострий інтерес до «високих видовищ» соціальних потрясінь. У самому собі поет відчуває «страшне роздвоєння», «подвійне буття», що становить, за його переконанням відмітна властивість людини тієї епохи («Наше століття», 1851, «Про віщавши душа моя!», 1855, і ін.).
Філософські погляди Т. формувалися під впливом натурфілософських побудов Ф. Шеллінга. Лірика Т. просочена тривогою. Світ, природа, людина з'являються в його віршах в постійному зіткненні протиборчих сил. Людина приречена на «безнадійний», «нерівний» бій, «відчайдушну» боротьбу з життям, долею, самим собою. Проте фаталістічеськие мотиви поєднуються в поезії Т. з мужніми нотами, що славлять подвиг сильної духом натури («Два голоси», 1850). Особливе тяжіння проявляє поет до зображення бурь і гроз в природі і в людській душі. Уявленням про загальну одушевлену природи, про тотожність явищ зовнішнього і внутрішнього світу обумовлені особливості поетики Т. Образи природи в пізній ліриці забарвлюються раніше відсутнім в них національно-російським колоритом. Т. — наряду с Е. А. Баратинським — найбільший представник російської філософської лірики 19 ст Художній метод Т. при всій його своєрідності відображає загальний для російської поезії рух від романтизму до реалізму.
В 50—60-х рр. створюються кращі твори любовної лірики Т., приголомшливі психологічною правдою в розкритті людських переживань.
Проникливий лірик-мислитель, Т. був майстром російського вірша, традиційним розмірам, що додали, незвичайне ритмічна різноманітність, що не боявся незвичайних і вкрай виразних метричних поєднань. Багато віршів Т. покладено на музику («Весняні води» С. В. Рахманінова і ін.), перекладено іноземною мовою.
Життя і творчість Т. відбиті в музейних експозиціях підмосковної садиби Мураново і в селі Овстуг Брянської області.
Соч.: Вірші. Листи. [Вступ. ст. До. Ст Пігарева], М., 1957; Вірші. [Вступ. ст. і підгот. тексту Н. Я. Берковського], М. — Л., 1962; Лірика. [Видавництво підготував До. Ст Пігарев], 2 видавництва, т. 1—2, М., 1966.
Літ.: Благий Д., Геніальний російський лірик (Ф. І. Тютчев), в його кн.: Література і дійсність, М., 1959; Пігарев До., Життя і творчість Тютчева, М., 1962; Гиппіус Ст Ст, Ф. І. Тютчев, в його кн.: Від Пушкіна до Блоку, М. — Л., 1966, Касаткина Ст Н., Поетичний світогляд Ф. І. Тютчева, Саратов, 1969; Бухштаб Би. Я., Ф. І. Тютчев, в його кн.: Російські поети, Л., 1970; Зунделовіч Я. О., Етюди про лірику Тютчева, Самарканд, 1971; Озеров Л., Поезія Тютчева, М., 1975; Чулков Р., Літопис життя і творчості Ф. І. Тютчева, М. — Л., 1933; Gregg R. A., Fedor Tiutchev. The evolution of а poet, N. Y. — L., 1965.
