Тюрін Іван Володимирович [21.10(2.11) .1892, Мензелінськ, нині Татарська АССР, — 12.7.1962, Москва], радянський грунтознавець, академік АН(Академія наук) СРСР (1953; член-кореспондент 1946). У 1919 закінчив Петровськую з.-х.(сільськогосподарський) академію (нині Московська з.-х.(сільськогосподарський) академія ім. До. А. Тімірязева). У 1919—30 працював (з 1928 професор) в Казанському університеті і Казанському інституті сільського господарства і лісівництва. У 1930—41 і 1944—51 професор Лісотехнічної академії (Ленінград) і в 1944—52 — БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова); одночасно працював в Грунтовому інституті (у 1949—62 директор). Основні праці з проблеми підвищення родючості грунту і дослідження грунтового гумусу. Академік Польської академії (1956), АН(Академія наук) ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1957). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Органічна речовина грунтів і його роль в грунтоутворенні і родючості. Вчення про грунтовий гумус, М.— Л., 1937; Органічна речовина грунту і його роль в родючості, М., 1965.
Літ.: Академік Іван Володимирович Тюрін, «Грунтознавство», 1962 № 9.
