Турсун-заді Мірзо [р. 19.4(2.5) .1911, сіло Каратаг, нині Регарського району], таджицький радянський письменник і громадський діяч, народний поет Таджикистану (1961), академік АН(Академія наук) Таджицькою РСР (1951), Герою Соціалістичного Труда (1967). Член КПРС з 1941. Член ЦК КП Таджицькою РСР (з 1946). Друкується з 1930. Перша збірка віршів «Прапор перемоги» опублікований в 1932. Вірш «Творцям» (1934), п'єса «Вирок» (1935) поеми «Сонце країни» (1936), «Осінь і весна» (1937) принесли Т. визнання; його поезія реалістична, але для неї характерна романтична підведена, емоційність і афористичність, що йдуть від класичної східної і народної поезії. У 1939 вийшла збірка «Вірші», в якому звучать теми радянського патріотизму, пролетарського інтернаціоналізму і боротьби з міжнародною реакцією. Поеми «За Батьківщину!» (1941, спільно з А. Дехоті) і «Син Батьківщини» (1942) містять роздуми про війні, про моральну єдність народів СРСР. У 2-ій половині 40-х і в 50-х рр. створені: поема «Наречена з Москви» (1945), цикли «Індійська балада» (1947—48; Державна премія СРСР, 1948) і «Я зі сходу вільного» (1950), поеми «Хасан-арбакеш» (1954), «Голос Азії» (1956; обидві поеми удостоєно Ленінської премії, 1960), «Вічне світло» (1957). Поема «Дорога моя» (1960) — роздуми про особу і суспільство, про цивільні ідеали і переконання. Поема «Від Гангу до Кремля» (1970) відтворює образ В. І. Леніна і пов'язує ленінську тему з витоками національно-визвольного руху народів Сходу. Т. — автор ряду літературно-критичних робіт: «Думки про цивільну лірику» (1954), «Література і життя» (1959) і ін. Вигадування Т. переведені на багато мов світу. Державна премія Таджицької РСР ім. Рудаки (1963), премія ім. Дж. Неру (1968). Депутат Верховної Ради СРСР 2—9-го скликань. Голова правління СП(Збори постанов) Таджицькою РСР (з 1946). Секретар СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР) (з 1959). Член Президії Усесвітньої Ради Міра. Нагороджений 4 орденами Леніна, 6 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Куллієт, ч. 1—2, Душанбе, 1971; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вічне світло. Вірші і поеми, М., 1969; Ізбр. твори, т. 1—2, М., 1971.
Літ.: Нарис історії таджицької радянської літератури М., 1961; Саїфуллаєв А., Меридіани поезії. Нарис о М. Турсун-заді, Душ., 1971; Ма'сум і Н., Чахонбіні ва майорат. Душ., 1966; Бобоєв Ю., Сипах-солорі назм, Душ., 1971.
