Туніс, столиця Тунісу, головний економічний і культурний центр країни, адміністративний центр провінції Туніс. Розташований на західному березі Туніської бухти Середземного моря, довкола лагунного озера Туніс. Клімат субтропічний морський. Середньо місячні температури: січня 10,2 °С, липня 25,6 °С. Опадів 444 мм в рік. Населення 970 тис. чіл. (1975, з передмістями). Вузол залізних і шосейних доріг. Аеропорт міжнародного значення. Порт (вантажообіг з аванпортом Хальк-ель-Уед 2,8 млн. т в 1974). Вивіз залізняку, фосфорітов, свинцю, оливкового масла, фруктів, овочів. Підприємства харчової, текстильної, металообробної, хімічної, цементної, скляної, поліграфічної, кольорової металургії і ін. галузей промисловості — в основному на Ю.-В.(південний схід), Ю. і З.-В.(північний схід) міста.
Як передмістя Карфагена Т. відомий за декілька століть до н.е.(наша ера) З кінця 7 — почала 8 вв.(століття) н.е.(наша ера), після узяття (698) і остаточного руйнування арабами Карфагена, почалося піднесення власне Т. як крупного економічного і культурного центру Північної Африки. У 13—16 вв.(століття) столиця восточно-магрібського держави Хафсидов. У 1535 захоплений і розграбований військами іспанського короля Карлоса I (Карла V). У 1574 увійшов до складу імперії Османа. У 1881—1956 адміністративний центр французького протекторату. У листопаді 1942 — травні 1943 окупований італо-німецькимі військами. Центр національно-визвольного руху (найважливіші виступи в 1911, 1936, 1938, 1952—54). З 20 березня 1956 столиця незалежного Тунісу.
Середньовічний Т. був витягнутий овалом з С. на Ю.; від стенів, що захищали його, збереглися ворота Баб ель-Джадід (13 ст) і Баб ель-Менара (13 ст). Пам'ятники архітектури: Велика мечеть (мечеть Зейтуна, з 732, основне будівництво — 856—857); мечеті — ель-Халік (1375), Мелласин (1435), Юсуф Діючи (1616), Сиди Махрез (з 1675); палац Дар Ель-бей (кінець 18—19 вв.(століття)); мавзолеї — Бені Хорасан (1093) і Хусейнідов (18 ст). Довкола середньовічного Т. з кінця 19 ст інтенсивно зростають нові квартали. Сучасна забудова ведеться переважно за проектом 1962—63 (болгарського архітектора Л. Тонев). У 20 ст споруджені університет (архітектор Би. Зерфюсс, Ст Гропіус), Олімпійський комплекс (болгарський архітектор Н. Паськальов, Н. Чипев, інженер Р. Апостолів) — обидва 1960-і гг.; готелі: «Африка» (архітектори До. О. Какуб, Же. Киріакопулос), «Дю Лак» (1970-і рр.). Національний музей Бардо (у палаці Бардо, 18—19 вв.(століття), античне і ісламське мистецтво), Музей ісламського мистецтва (у палаці Дар Хусейн, 18 ст).
Туніський університет, Національна адміністративна школа, Національна консерваторія музики, танцю і народного мистецтва. Науково-дослідні установи: Центр по ядерних дослідженнях, Національний інститут живлення, Національний інститут ветеринарних досліджень, інститут Пастера, Національний інститут педагогічних досліджень, Національний інститут агрономічних досліджень і ін. Національна бібліотека, Публічна бібліотека, Муніципальний театр.(театральний)
Літ.: Revault J., Palais et demeures de Tunis (XVI et XVII siècles), P., 1967; його ж, Palais et demeures de Tunis (XVIII et XIX siècles), P., 1971.
