Тудор Степан Іосифович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Тудор Степан Іосифович

Тудор (псевдонім; справжнє прізвище — Олексюк) Степан Іосифович [13(25) .8.1892, сіло Пониква, нині Бродовського району Львівської області, — 22.6.1941, Львів], український радянський письменник, доктор філософії (1932). У 1914 був мобілізований в австро-угорську армію, в 1915 здався в російський полон; учасник Громадянської війни на Україні. У 1923 повернувся в Галіцию. У 1926 закінчив Львівський університет. Друкувався з 1925. Був одним з керівників літературного об'єднання «Гірничо» . Розповіді, повести і вірші Т. пройняті пафосом революційної боротьби, в них — героїчний образ революціонера-комуніста: збірка розповідей «Народження» (1929), повести «Марія» (1928) і «Молочне безумство» (1930). У літературній критиці і публіцистиці відстоював ленінський принцип партійності літератури, викривав фашизм і український буржуазний націоналізм. Після звільнення Західної України — депутат Народного зібрання. З 1940 доцент Львівського університету і керівник львівського відділення інституту української літератури АН(Академія наук) УРСР. У 1941 закінчив 2-й том філософського, антиклерикального романа «День батька Сойки» (1932—41, опублікований 1947—49). Загинув під час бомбардування Львова.

загрузка...

  Соч.: Твори, т. 1—2, Київ, 1962; у русявий.(російський) пер.(переведення) — День батька Сойки, М., 1970.

  Літ.: Елкин А., Степан Тудор, М., 1956; Цегельник Я., Степан Тудор. Жіття i творчicть, Київ, 1968.