Тріумф (лат. triumphus), в Древньому Римі урочистий вступ до столиці полководця-переможця з військом (від Марсова поля до храму Юпітера на Капітолій). Тріумфальний хід відкривався сенаторами і магістратами, услід рухалася колісниця, запряжена четвіркою білих коней, з тріумфатором, увінчаним лавровим вінком і атрибутами Юпітера; колісницю супроводжували музиканти і співці. Потім йшло військо, несли видобуток, а також вели знатних полонених. На Капітолії приносилися жертви Юпітеру, частково ділився видобуток. Потім починалися бенкет і ігри в цирку. Т. влаштовувався по дозволу сенату і був вищою винагородою полководцеві. Ім'я тріумфатора записувалося в тріумфальні фасти. У імператорський час Т. удостоювалися лише імператори і їх найближчі родичі. У переносному розумінні Т. — блискучий успіх, видатна перемога.
