Трапезників Вадим Олександрович [р. 15(28) .11.1905, Москва], радянський учений в області електромашинобудування, автоматики і процесів управління, академік АН(Академія наук) СРСР (1960; член-кореспондент 1953), Герою Соціалістичного Труда (1965). Член КПРС з 1951. Після закінчення Московського вищого технічного училища (1928) працював (до 1933) у Всесоюзному електротехнічному інституті; у 1930—41 викладав в Московському енергетичному інституті (професор з 1939). З 1941 працює в інституті автоматики і телемеханіки (нині інститут проблем управління); з 1951 директор; з 1954 завідувач кафедрою Московського фізико-технічного інституту; з 1959 голова Національного комітету СРСР по автоматичному управлінню; з 1965 1-й заступник голови Державного комітету Ради Міністрів СРСР по науці і техніці. Основні праці присвячені методам розрахунку, побудови і техніко-економічного аналізу електричних машин і трансформаторів; дослідженню способів побудови швидкодіючих автоматичних пристроїв, агрегатних автоматичних систем; методам моделювання систем автоматичного регулювання; економіці науково-технічного прогресу. Т. — співавтор перших в СРСР електронних моделюючих установок. Почесний член Угорською і Чехословацькою АН(Академія наук). Державна премія СРСР (1951). Нагороджений орденом Леніна, орденом Жовтневої Революції, 3 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Основи проектування серій асинхронних машин, М-код.—Л., 1937; Автоматичний контроль лінійних розмірів виробів, М., 1947 (совм. з ін.); Автоматизація виробничих процесів, М., 1956 (совм. з ін.); Людина в системі управління, «Автоматика і телемеханіка», 1972 № 2; Науково-технічний прогрес і ефективність науки, «Питання економіки», 1973 № 2; Теорія управління: розвиток і проблеми, «Вісник АН(Академія наук) СРСР», 1974 № 2.
