Тонс Едгар
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Тонс Едгар

Тонс Едгар [4(17) .1.1917, Петроград, — 8.5.1967, Рига], радянський диригент, нар.(народний) арт.(артилерійський)(народний артист) Латв. РСР (1962). Закінчив Латвійську консерваторію по класу контрабаса (1943) і диригування (в П. Барісона і Л. Вігнера, 1950). У 1946—48 диригент Латвійського театру музичної комедії, в 1947—67 — Латвійського театру опери і балету (з 1954 головний диригент), в 1950—52 — Ленінградський театру опери і балету; у 1963—66 головний диригент симфонічного оркестру Латвійського радіо і телебачення. Був керівником диригентського класу Латвійської консерваторії (1955—60). Диригував симфонічними, вокально-камерними творами, операми, у тому числі «Катерина Ізмайлова» Шостаковича, «Доля людини» Дзержінського, «Війна і світ» Прокофьева — за все Державна премея Латвійської РСР (1965); «Вогонь і ніч» Медіня, «До нового берега» і «Зелений млин» Заріня, «Пітер Граймс» Бритену «Соломія» Р. Штрауса і ін. Гастролював за кордоном. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

  Літ.: Кенігсберг А., Едгар Тонс, в збірці: Музичне виконання, [т.] 6, М., 1970; Едгар Тонс. Спогади. Статті, Матеріали, М., 1974; Jofe Е., Dirigents Edgars Tons, в кн.: Latviešu mǔzika, t. 6, Riga, 1967.