Томін Микола Дмитрович [4(16) .12.1886, селище Кочердик, нині Цілинного району Курганної області, — 12.8.1924], герой Громадянської війни 1918—20. Член Комуністичної партії з 1924. Народився в сім'ї козака. Учасник 1-ої світової війни 1914—18, рядовій 1-ій Оренбурзькій козачій дивізії. Після Лютневої революції 1917 обирався член полкового, дивізійного і армійського комітетів. У 1918, будучи військовим комісаром і уповноваженим по формуванню кавалеристських частин при раді Троїцком, створив загін, що успішно бився проти белоказаков і Чехословакії. Командував загоном Троїцким під час походу партизан Уральської армії Ст До. Блюхера . У 1919—20 командував стрілецькою бригадою, кавалеристським загоном, 10-ою кавалеристською дивізією на Східному і Західному фронтах. З жовтня 1920 командир Кубанської кавалеристської дивізії, в 1921 — 2-го кавалеристського корпусу, потім — 15-ій кавалеристській дивізії. Брав участь в розгромі бандитизму на Північному Кавказі і Тамбовщине. У грудні 1921 — березні 1922 командувач Забайкальською групою військ Народно-революційної армії Далекосхідної республіки під час боїв під Волочаєвкой і Хабаровськ. У 1922—23 командир кавалеристської бригади. У 1923—24 слухач Вищих академічних курсів. З квітня 1924 командував 6-ою Алтайською кавалеристською бригадою в Східній Бухарі, загинув в бою з басмачами. Нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
