Токійський процес, судовий процес над головними японськими військовими злочинцями, що відбувався в Токіо з 3 травня 1946 по 12 листопада 1948 в Міжнародному військовому трибуналі для Далекого Сходу. Вимога суду над японськими військовими злочинцями була сформульована в декларації Потсдама (26 липня 1945); у Акті про капітуляцію Японії від 2 вересня 1945 дано зобов'язання «чесне виконувати умови декларації» Потсдама, включаючи покарання військових злочинців.
Суду було віддано 28 чоловік. Вирок ухвалений відносно 25, у тому числі 4 колишні прем'єр-міністри (Тодзіо, Хиранума, Хирота, Койсо), 11 колишніх міністрів (Араки, Хатина, Хосино, Ітагаки, Кайя, Кидо, Симада, Судзуки, Того, Сигеміцу, Мінами), 2 посли (Осима, Сираторі), 8 представників вищого генералітету (Доїхара, Кимура, Муто, Ока, Сато Умедзу, Мацуї, Хасимото). Під час процесу колишній міністр закордонних справ Мацуока і адмірал Нагано померли, і справа про них була припинена, а відносно ідеолога японського імперіалізму Окава, хворого прогресивним паралічем, — припинено.
В ході процесу було проведено 818 відкритих судових засідань і 131 засідання в суддівській кімнаті; трибунал прийняв 4356 документальних доказів і 1194 свідках свідчення (з яких 419 були заслуховують безпосередньо трибуналом). Підсудним була забезпечена можливість захищатися на суді, представляти докази, брати участь в допитах, кожен з них мав 3-4 адвокати. Винність всіх підсудних повністю підтвердилася. Після наради, що тривала більше 6 місяців, трибунал 4 листопада 1948 приступив до оголошення вироку (1214 сторінок). Вирок констатував, що впродовж всього періоду (1928-45), що розглядається трибуналом, зовнішня і внутрішня політика Японії була направлена на підготовку і розв'язування агресивних воєн. Підсудні спільно з ватажками фашистської Німеччини і Італії прагнули до завоювання світового панування, поневолення інших народів. Детально було розглянуто питання про агресивні дії проти СРСР, що складали один з основних елементів японської політики. Впродовж ряду років уряд Японії вів загарбницьку війну проти Китаю, грабував і знищував китайське населення, в грудні 1941 японська воєнщина напала без оголошення війни на американську військово-морську базу Перл-Харбор, а також на Гонконг і Сінгапур.
Матеріали процесу розкрили дійсні цілі, які переслідував японський «новий порядок» в Східній Азії, розкрили експансіоністські задуми японських імперіалістів, що намагалися під фальшивими гаслами створити паназіатськую імперію Ямато («велику східно-азіатську сферу сопроцветанія»).
Трибунал засудив до страти через повішення Тодзіо, Ітагаки, Хирота, Мацуї, Доїхара, Кимура і Муто; Того — до 20 і Сигеміцу — до 7 років позбавлення волі; останніх 16 підсудних — до довічного висновку. Вирок над засудженими до страти був приведений у виконання в ніч на 23 грудня 1948 в Токіо.
Токійський процес, як і Нюрнберзький процес, мав також істотне значення для затвердження принципів і норм сучасного міжнародного права, що розглядають агресію як тяжкий злочин.
Літ.: Рагинський М. Ю., Розенбліт С. Я., Міжнародний процес головних японських військових злочинців, М. — Л., 1950.
