Токутомі Долі (псевдонім; справжнє ім'я — Кендзіро) (25.10.1868, префектура Кумамото, — 18.9.1927, поблизу Токіо), японський письменник. Перший крупний твір — роман «Краще не жити» (1899, русявий.(російський) пер.(переведення) 1905) про долю жінки з аристократичної сім'ї, що гине під тягарем феодальних засад. У романі «Куросиво» (1902, русявий.(російський) пер.(переведення) 1957) викриває бюрократичною верхівку капіталістичної Японії. Т. захоплювався ідеями Л. Н. Толстого, в 1906 відвідав Ясну Галявину. У збірках есе «Природа і людина» (1900) і «Мимрення земляного черв'яка» (1913) протиставив місту село, що ідеалізувалося. У романі «Чорні очі і карі очі» (1914) малює чисту юнацьку любов. Автор романів «Нова весна» (1918) і «Фудзі» (1925—28).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Природа і людина, в збірці: Східний альманах, ст 1, М., 1958; Японський паломник Спогади Токутомі Долі, в кн.: Літературний спадок, т. 75, кн. 2, М., 1965.
Літ.: Історія сучасної японської літератури, пер.(переведення) з япон.(японський), М., 1961; Грігорьева Т., Логунова Ст, Японська література, М., 1964; Конрад Н. І., Японська література, М., 1974.
