Тодорський Олександр Іванович [1(13) .9.1894, с. Деледіно, нині Молоковського району області Калінінськой, — 28.8.1965, Москва], радянський військовий діяч, генерал-лейтенант (1955). Член КПРС з 1918. Учасник 1-ої світової війни 1914—18, капітан. Після Лютневої революції 1917 вибраний головою полкового комітету. У 1918—19 працював у Весьегонськом виконкомі повіту, написав книгу «Рік з рушницею і плугом. 1917» (1918), позитивну, що отримала оцінку В. І. Леніна (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т.37, с.407—411). У Червоній Армії з вересня 1919. Під час Громадянської війни 1918—20 командував бригадою і дивізією: після війни - корпусом і дивізією, був помічником командувача військами і член РВС(Реввоєнрада) фронту Туркестану, брав участь в боротьбі з басмачами. Закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1927), був помічником командувача військами Белоруського військового округу (1928—30), начальником штабу заступником начальника і начальником Управління військових учбових закладів (1930—33, 1936—38), начальником Військово-повітряної академії ім. Н. Е. Жуковського (1933—34), член Військової Ради НКО СРСР (1934—36). З 1955 у відставці. Нагороджений 2 орденами Червоного Прапора, орденами Червоного Прапора Азербайджанської РСР і Вірменської РСР.
