Тичина Павло (Павло) Григорович [15(27) .1.1891, сіло Піски, нині Бобровіцкого району Чернігівської області, — 16.9.1967, Київ], український радянський поет, державний і суспільний діяч, академік АН(Академія наук) УРСР (1929), Герою Соціалістичного Труда (1967). Член КПРС з 1944. Народився в сім'ї сільського дячка і вчителя «школи грамоти». Закінчив Київський комерційний інститут (1917). У 1943—48 міністр освіти УРСР.
Друкувався з 1912. У 1918 вийшла книга віршів Т. «Сонячні кларнети», відмічена музичністю, багатством ритміки, поєднанням поетичних прийомів символістів і імпресіоністських з народно-пісенною творчістю. Збірки «Плуг» і «Замість сонетів і октав» (обидва — 1920) свідчили про розвиток таланту Т.— співця соціалістичної революції. Збірка віршів «Вітер з України» (1924) пройнятий пафосом будівництва нового життя, відчуттями радянського патріотизму і інтернаціоналізму. У листопаді 1933 в газеті «Правда» було надруковано українською мовою вірш «Партія веде» (збірку «Партія веде», 1934), що викликало щонайширший резонанс у всій радянській поезії і зіграло велику роль в розвитку теми дружби народів. У збірках «Відчуття сім'ї єдиною» (1938; Державна премія СРСР, 1941) і «Сталь і ніжність» (1941) поет продовжував розробляти теми радянського патріотизму, соціалістичного інтернаціоналізму, тему світу. У 30-і рр. Т. опублікував також поему «Сабля Котовського» (1938) і драматичну поему «Шевченка і Чернишевський» (1939). Вірші і поеми періоду Великої Вітчизняної війни 1941—45 увійшли до книги «Перемагати і жити!» (1942); найбільш значний твір цього часу — поема «Похорони друга» (1943). Публіцистичні статті Т. надихали радянських воїнів на ратні подвиги. У подальші роки Т. видав збірки віршів «І зростати і діяти» (1949), «Могутність дана нам» (1953), «Ми — совість людства» (1957), «Зростати, прекрасний світ» (1960), «Комунізму далечіні видні» (1961), вірші і казки для дітей, переведення поезії братських народів Радянського Союзу, ряд робіт літературознавств. Художник-новатор, Т. в своїх віршах широко використовував поетичні багатства української народної пісні. Багато його віршів покладено на музику. За вибрані твори в трьох томах (1957) Т. присуджена Державна премія УРСР ім. Т . Г. Шевченко (1962). Член ЦК КП України (у 1952—59, потім з 1960). Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. У 1953—59 голова Верховної Ради УРСР. Заступник голови Ради Національностей Верховної Ради СРСР в 1954—62. Нагороджений 5 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Твори, т. 1—6. [Вступ. ст. О. I. Бiлецького], До., 1961—62; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2. [Сост., вступ. ст. і общ. ред. Л. Озерова], М., 1971; Вірші і поеми, Л., 1975.
Літ.: Iщук А., Павло Тічина, До., 1954; Шаховський С., В майстернi поєтічного слова. Лipіка Павла Тічині, До., 1958; Губар О., Павло Тічина. Лiтературній портрет, До., 1961; Новіченко Л., Поєзiя i революцiя, 2 вигляд., До., 1968; Тельнюк С., Павло Тичина. Нарис поетичної творчості, М., 1974.
