Тибет (самоназваніє — пеба), народ, корінне населення Тибету . Майже все Т. живуть в Китаї (Автономний район Тибету, провінція Ганьсу, Цинхай, Сичуань, Юньнань), частина — в Індії, непалі, Бутане. Окрім загальної самоназванія, широко уживаються обласні назви Т.: амдова (Цинхай), камба, або кхампа (Сичуань і сусідні райони Тибету), і ін. Загальна чисельність близько 4,5 млн. чіл. (1975, оцінка). Т. говорять на діалектах мови Тибету . Основна релігія — ламаїзм (північна гілка буддизму), складається з декількох сект, головна — Гелуг-ба («желтошапочникі»). По типах занять виділяються гірські осілі землероби — понад половина всіх Т. (основні з.-х.(сільськогосподарський) культури — ячмінь, пшениця, рис), напівосілі землероби-скотарі і кочівники-скотарі (основна худоба — яки коні, вівці, кози). Розвинені ремесла (гончарство, ткацтво, металообробка). В середині 20 ст стали з'являтися невеликі промислові підприємства. Осілі Т. живуть переважно в кам'яних будинках (нижній поверх для худоби, верхній, — жилою), на Ст нагір'я — в глінобітних, на З.-В.(північний схід) — в зрубових, кочівники — в шерстяних наметах. Основна їжа — цзамба (плитковий чай з маслом, злитиму і ячмінною мукою), у скотарів переважає м'ясо-молочна їжа. Традиційна чоловічий і жіночий одяг Т. — чуприни, довгий халат з високим коміром і довгими рукавами, влітку з тканини, взимку з овчини. До початку 60-х рр. 20 ст суспільство Тибету ділилося на два основні класи — феодалів (5%) і кріпосних селян. У скотарів класова диференціація була менш вираженою. У родинному побуті зустрічалися поліандрія і полігінія .
Літ.: Народи Східної Азії, М.— Л., 1965; Решетов А.М., Яковлєв А. Р., До питання про соціально-економічні стосунки у Тибету в першій половині XX ст, в кн.: Соціальна історія народів Азії, М., 1975; Snellgrove D. L.,Richardson Н. E., A Cultural History of Tibet, L., 1968.
