Террачині (Terracini) Умберто Еліа (р. 27.7.1895, Генуя), діяч італійського робочого руху. За освітою юрист, адвокат. У 1911 вступив в соціалістичний молодіжний рух, в 1916 в Італійську соціалістичну партію (ІСП). З 1914 співробітничав в газеті «Аванті!» («Avanti!»). У 1919 увійшов до групи «Ордіне нуово» . З 1919 став секретарем соціалістичної секції в Туріні і член Керівництва ІСП. Брав участь в русі фабрично-заводських рад. Один із засновників (1921) Італійської компартії (ІКП) і член її Керівництва з моменту створення. У 1921—24 член Виконкому Комінтерну. У 1926 директор ЦО(центральний орган) ІКП газети «Уніта» («L''unita») в Мілані. Тоді ж арештований і засуджений фашистським Особливим трибуналом (на 23 роки висновку). У 1944 очолював уряд партизанської республіки в Оссола (Пьемонт), створеною в ході національно-визвольної війни італійського народу 1943—45. Член ЦК ІКП і кандидат в члени Керівництва з 1946, член Руководства ІКП з 1955. У 1947 був головою Засновницьких зборів, з 1948 сенатор. У 1958—73 голова комуністичної групи в сенаті. З 1950 член Усесвітньої Ради Міра. Входить в керівництво Міжнародної асоціації юристів-демократів і в керівництво Асоціації юристів-демократів в Італії, голова Національної федерації жертв фашизму.
