Терещенко Микола Іванович [1(13) .9.1898, с. Щербіновка, нині Золотоношського району Черкаської області, — 30.5.1966, Київ], український радянський поет. Вчився в Київському політехнічному інституті. Почав друкуватися в 1918. У 1925—1934 редактор журналу «Жіття і револющя» («Життя і революція»). Автор збірок віршів «Лабораторія» (1924), «Чорнозем» (1925), «Мета і межа» (1927), «Країна роботи» (1928), «Республіка» (1929) і ін. Провідна тема творів військових років — героїчна боротьба радянського народу проти фашистських загарбників: збірки «Дівчина з України» (1942), «Зірки» (1944) і ін. Автор збірок «Щедра земля» (1956), «Серце людське» (1962) і ін., книги «Літературний щоденник» (1966). Переводив вірші росіян, білоруських і французьких поетів (антологія «Сузір'я французької поезії», опублікована в 1971).
Соч.: Твори, т. 1—2, Київ, 1968; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, М., 1933; Веселки-дороги, М., 1959.
Літ.: Засенко О., Мікола Терещенко, в кн.: Українськi радянськi пісьменникі. ст 7, Київ. 1973.
