Тепловий насос, пристрій для перенесення теплової енергії від теплоотдатчика з низькою температурою (найчастіше — довкілля) до теплопріємнику з високою температурою. Для роботи Т. н. необхідна витрата зовнішньої енергії (наприклад, механічною, електричною, хімічною). Процеси, в Т, що відбуваються. н., подібні до процесів, здійснюваним робочим тілом в холодильній машині, з тією різницею, що призначення холодильної машини — виробництво холоду, а Т. н. — виробництво теплоти (див. Холодильні цикли ) . Робочим тілом в Т. н. зазвичай є рідина з низькою температурою кипіння (наприклад, фреон, аміак). Теплопріємник Т. н. отримує, окрім теплоти, еквівалентній здійснюваній зовнішній роботі, теплоту, перенесену від теплоотдатчика, наприклад річкової води; отже коефіцієнт перетворення енергії в Т. н. завжди більше одиниці і такий процес вигідніший, ніж безпосереднє перетворення електричної, механічної або хімічної енергії на теплоту. Проте умови розвитку енергетики, що полягають в спільному виробленні теплоти і електроенергії, обмежують використання Т. н., який застосовується лише в тих випадках, коли інші види теплопостачання утруднені (наприклад, при віддаленості об'єкту від ТЕЦ(теплоелектроцентраль)). Інколи Т. н. застосовується для опалювання в районах з жарким кліматом, оскільки в літній період ця ж установка охолоджує повітря, що подається в будівлю. Т. н. набув широкого поширення під час 2-ої світової війни 1939—45 у зв'язку з паливною скрутою, особливо в країнах, де є в надлишку дешева електрична енергія гідростанцій (наприклад, в Швейцарії, Швеції, Норвегії і ін.).
