Теплова мережа, система трубопроводів (теплопроводів) для транспортування і розподілу теплоносія (гарячої води або пари) при централізованому теплопостачанні . Розрізняють магістральні і розподільні Т. с.; споживачі під'єднуються до розподільним Т. с. через відгалуження. За способом прокладки Т. с. підрозділяють на підземних і надземних (повітря). У містах і селищах найбільш поширені підземна прокладка труб в каналах і колекторах (спільно з іншими комунікаціями) і так звана беськанальная прокладка — безпосередньо в грунті. Надземна прокладка (на естакадах або спеціальних опорах) зазвичай здійснюється на територіях промислових підприємств і поза межею міста. Для спорудження Т. с. застосовують головним чином сталеві труби діаметром від 50 мм (підведення до окремих будівель) до 1400 мм (магістральні Т. с.).
Температура теплоносія в Т. с. змінюється в широких межах; для компенсації температурних подовжень трубопроводів застосовують компенсатори — зазвичай гнучкі (П-образні) для трубопроводів невеликого діаметру (до 300 мм ) і осьові (сальникові і лінзові) для трубопроводів великого діаметру. Зниження теплових втрат в трубопроводах Т. с. досягається їх теплоізоляцією . В каналах і при надземній прокладці для теплової ізоляції використовуються переважно вироби з мінеральної вати; при беськанальной прокладці застосовують ізоляційні матеріали, що наносяться на трубопровід в заводських умовах (пінобетон, бітумоперліт і ін.), а також сипкі, такі, що укладаються в траншею в процесі монтажу Т. с. (наприклад, асфальтоїзол). Теплова ізоляція використовується також для захисту зовнішньої поверхні теплопроводу від корозії. З цією метою на теплоізоляційну оболонку наносять шар водонепроникного матеріалу. Застосовують і спеціальні покриття (з ізола, стеклоемальовиє, епоксидні і ін.), що наносяться безпосередньо на поверхню трубопроводу. Для захисту від корозії внутрішньої поверхні трубопроводу і запобігання освіті на ній накипу вода, що заповнює Т. с., проходіт водопідготовку .
Схеми магістральних Т. с. можуть бути радіальними (тупиковими) або кільцями. Щоб уникнути перерв в постачанні теплом передбачається з'єднання отд.(окремий) магістральних мереж між собою, а також пристрій перемичок між відгалуженнями. При великій довжині магістральних Т. с. на них встановлюють підкачуючі насосні підстанції. На трасі Т. с. і в місцях відгалужень обладнали підземні камери, в яких розміщують замочно-регулювальну арматуру, сальникові компенсатори і пр.
Літ.: Лямін А. А., Шпаків А. А., Проектування і розрахунок конструкцій теплових мереж, 2 видавництва, М., 1965; Громів Н. До., Абонентські установки водяних теплових мереж, М., 1968; Вітальев Ст П., Беськанальниє прокладки теплових мереж, М., 1971; Соколів Е. Я., Теплофікація і теплові мережі, 4 видавництва, М., 1975.
