Телевізійний телескоп, астрономічний інструмент, в якому зображення спостережуваних небесних тіл будуються за допомогою телевізійної техніки. Т. т. застосовуються для спостережень в ультрафіолетовій, видимій і інфрачервоній областях спектру. Вперше Т. т. були застосовані в 1952 для спостережень Луни (Великобританія) і в 1954 — для спостережень Марса (США). У СРСР перші спостереження Луни за допомогою Т. т. виконані в 1956 (Пулковськая обсерваторія).
В Т. т. зображення небесного об'єкту або ділянки піднебіння, створюване оптичним телескопом 1 (див. мал. ), проектується на фотокатод передавальної телевізійної трубки 2. Як останніх в Т. т. зазвичай застосовуються трубки з накопиченням зарядів — суперортикон, відікон, ізокон і секон. Вироблені трубкою відеосигнали, пройдя блок регулювання контрасту і відеопідсилювачі 3, потрапляють на кінескоп 4. Зображення, що створюється на екрані кінескопа, може бути сфотографоване камерою 5.
В порівнянні з оптичним телескопом Т. т. володіє рядом переваг, зокрема дозволяє плавно регулювати масштаб зображення, контрастність, яскравість, дає можливість «нагромаджувати» зображення у вигляді електричних зарядів на мішені трубки, а потім фотографувати. Електричні сигнали, що виробляються Т. т., можуть бути направлені безпосередньо в ЕОМ(електронна обчислювальна машина) для автоматичної обробки результатів спостережень, що дозволяє виключити з роботи такі трудомісткі процеси, як хімічна обробка фотознімків, їх вимір та інші. В той же час Т. т. володіють рядом недоліків, характерних взагалі для телевізійної апаратури: нерівномірністю чутливості по полю, наявністю дісторсионних спотворень і т. п.
Т. т. застосовуються для фотометричних спостережень зірок, причому у поєднанні з електроннооптичними перетворювачами дозволяють спостерігати об'єкти значно слабкіші, ніж ті, які доступні фотографічним спостереженням. Т. т. дозволяють проводити успішні спостереження малоконтрастних деталей (зокрема, хмарних утворень) планет і туманностей, вести дослідження небесних світил з блиском, що швидко змінюється (спостереження пульсарів в оптичному діапазоні, дослідження нестаціонарних зірок, пошуки найновіших зірок).
Т. т. знайшли вживання при спостереженнях слабосвітних небесних об'єктів, у тому числі штучних супутників Землі і космічних зондів. За допомогою Т. т. ведуться як астрофізичні, так і астрометричні спостереження. У останньому випадку положення небесного тіла, що вивчається, вимірюється відносно видимих на екрані кінескопа зірок (опорних зірок), положення яких відоме з каталогів.
Літ.: Купревіч Н. Ф., Телевізійна техніка в астрономії, в кн.: Курс астрофізики і зоряної астрономії, 3 видавництва, т. 1, М.. 1973; Телевізійна астрономія, під ред. Ст Би. Никонова. М.. 1974.
