Таїров Олександр Якович [24.6(6.7) .1885, Ромни, — 25.9.1950, Москва], радянський режисер, народний артист РРФСР (1935). Творчу діяльність почав в 1905 як актор, з 1908 — режисер. У 1913 поставив у Вільному театрі «Жовту кофту» Хезельтона-Фюрста і пантоміму «Покривало Пьеретти» Шніцлера на музику Дохнаньі. У 1914 разом з А. Р. Коонен і групою молодих акторів заснував Камерний театр, який очолював до кінця життя. Перші спектаклі цього театру — «Сакунтала» Калідаси (1914), «Фаміра Кифаред» Анненського (1916) і ін. виявили схильність Т. до вишукано красивих сценічних форм, до прославляння чистих і могутніх пристрастей легендарних героїв. Після Жовтневої революції 1917 Т. і провідні актори його театру, головним чином Коонен, довели здатність виражати співзвучні революції теми величі вільної особи. «Адрієнна Лекуврер» Ськріба і Легуве (1919), «Федра» Расина (1922), ряд п'єс О''Ніла знаменували перехід режисера до реалізму. Велике значення мали творчі пошуки Т. в області музичного спектаклю («Жірофле-Жірофля» Лекока, 1922; «Опера жебраків» Брехта — Вейля, 1930, і ін.). Вершиною творчої діяльності Т. став спектакль «Оптимістична трагедія» Вишнєвського (1933) з Коонен в ролі Комісара. Серед кращих спектаклів також «Мадам Боварі» по Флоберу (1940), «Старий» Горького (1946).
Соч.: Записки режисера, статті, бесіди, мови, листи, М., 1970.
Літ.: П. Маркова, Про театр, т. 1—2 М., 1974; Державін До.. Книга про Камерний театр, Л., 1934; Головашенко Ю., Режисерське мистецтво Таїрова, М., 1970.
