Таяма Катай (псевдонім; справжнє ім'я Рокуя) (13.12.1871, Татехаяси, префектура Гума, — 13.5.1930), японський письменник. Літературну діяльність почав як поет-романтик (збірка «Лірична поезія», 1897). У 1904 в статті «Неприкрашене зображення» обгрунтував принципи японського натуралізму. Його повість «Ліжко» (1907) поклало початок жанру егобеллетрістіки — «ватакуси сесецу». Романи Т. «Життя» (1908), «Дружина» (1908) і «Родинні узи» (1910) присвячені скрупульозному опису внутрішнього світу автора. У кращих творах Т. сильні реалістичні тенденції (повість «Сільський вчитель», 1908). У розповіді «Рядової» (1908, русявий.(російський) пер.(переведення) 1958) звучать антимілітаристські мотиви. Автор історичних романів «Диво якогось ченця» (1917), «Мінамото Еситомо» (1924), в яких відчутно вплив релігійної ідеології.
Соч.: Катай дзенсю, т. 1—16, Токіо, 1936-37.
Літ.: Історія сучасної японської літератури, пер.(переведення) з япон.(японський), М., 1961; Кобаяси Ітіро, Таяма Катай, Токіо, 1963.
