Тарханов (справжнє прізвище — Моськвін) Михайло Михайлович [7(19) .9.1877, Москва, — 18.8.1948, там же], радянський актор, педагог і режисер, доктор мистецтвознавства (1939), народний артист СРСР (1937). Член КПРС з 1947. Брат І. М. Моськвіна . Сценічну діяльність почав в 1898, працював в провінції, у тому числі в театрі Н. Н. Синельникова (Київ, Харків). Глибоке і різностороннє знання російської дійсності, величезний художній досвід, вірність реалістичним традиціям привели Т. в МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) (з 1922), в ансамбль якого він увійшов органічно і природно. Тут талант Т. досяг найвищого розквіту. Він створив на сцені галерею сатиричних портретів — Градобоєв і Дикою («Гаряче серце» і «Гроза» Островського), Собакевіч («Мертві душі» по Гоголеві), Семенов («У людях» по Горькому), Фурначев («Смерть Пазухина» Салтикова-щедріна), Фамусов («Лихо з розуму» Грібоєдова) і ін., кожен з яких був крупним, соціально-психологічним узагальненням; приголомшував життєвою яскравістю і загостреним комізмом. Займався педагогічною діяльністю. У 1942—48 витівок. керівник ГИТІС(Державний інститут театрального мистецтва імені А. Ст Луначарського) а, професор (з 1939). Знімався в кіно. Державна премія СРСР (1943). Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: М. Загорський, М. М. Тарханов, М.— Л., 1946.
