Таран (воєн.)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Таран (воєн.)

Таран (військове), 1) древнє облогове знаряддя (колода з металевим наконечником), що застосовувалося для руйнування кріпосних стенів, воріт і башт. 2) Виступ носової підводної частини корабля для нанесення ворожому кораблю таранного удару; застосовувався в грібних флотах, а також в броненосних флотах 2-ій половині 19 ст 3) Спосіб повітряного бою, що полягає в завданні удару по ворожому літаку гвинтом або крилом літака (після витрачення боєприпасів). Перший Т. здійснений російським військовим льотчиком П. Н. Нестеровим 26 серпня (8 вересня) 1914 під час 1-ої світової війни 1914—18. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 радянські льотчики-винищувачі способом Т. збили значну кількість ворожих літаків. 4) Безпосередній удар корпусом, головним чином важких танків, що застосовувався у випадках, коли не було можливості уразити вогнем броньовані машини противника.