Танк Максим (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Євгеній Іванович Ськурко) [р. 4(17) .9.1912, село Пільковщина, нині Мядельського району Мінської області], білоруський поет, народний поет БССР (1968), академік АН(Академія наук) БССР (1972), Герою Соціалістичного Труда (1974). Член КПРС з 1936. Активний учасник революційного руху в Західній Білорусії. Піддавався арештам. Боротьбі мас трудящих за звільнення рідної землі присвячені збірки віршів «На етапах» (1936), «Журавлинний колір» (1937), «Під щоглою» (1938), поема «Нарочь» (1937). У роки, Великої Вітчизняної війни 1941—45 Т. — співробітник фронтового і партизанського друку. Твори цих років: поема «Янук Сяліба» (1942), збірки віршів «Гострите зброя» і «Через вогненний небосхил» (обидва — 1945). Т. належать книги: «Щоб відали» (1948; Державна премія СРСР, 1948), «На камені, залозі і золоті» (1951), «Слід блискавки» (1957), «Мій хліб насущний» (1962), «Ковток води» (1964), «Листки календаря. Дневниковиє запису» (1970), «Та буде світло» (1972) і ін. Характерні межі поезії Т. — поєднання високого романтичного пафосу з конкретно-плотським сприйняттям світу, широта інтелектуального кругозору. Поетичні форми віршів Т. вельми всілякі — від народного вірша до сучасного верлібра, від фольклорної пісні і казки до драматичного монологу.
Депутат Верховної Ради СРСР 7—9-го скликань. 1-й секретар правління СП(Збори постанов) БССР (з 1966). Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Збор твораў, т. 1— 4, Мiнськ, 1966—1967; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір) [Предісл. Я. Хелемського], т. 1—2, М., 1971.
Літ.: Калеснiк Вул., Паезiя змагання. Maкciм Танк i заходнебеларуськая лiтаратура Miнськ, 1958; Бугаєў Д., Паезiя Максiма Танка, Мiнськ, 1964; Рагойша Ст П., Паетика М. Танка, Мшськ, 1968.
